Народився 18 листопада 1907 р. в станиці Самашкинська (нині с. Самашки Ачхой-Мартанівського р-ну, РФ). У листопаді 1929 р. був призваний до лав Червоної армії.
Учасник боїв на р. Халхин-Гол та радянсько-фінської війни. На фронтах німецько-радянської війни із червня 1941 р. Служив старшим батальйонним комісаром 118-ї стрілецької дивізії, пізніше – начальником політвідділу 32-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї гвардійської армії Воронезького фронту; гвардії полковник. У 1943 р. отримав тяжке поранення.
За «вмілу організацію політико-виховної роботи», яка дозволила розбити сили противника і забезпечила радянським військам переправу через р. Вісла на початку серпня 1944 р. гвардії полковник П. Петров був вдруге нагороджений орденом Червоного Прапора.
Закінчив службу в серпні 1957 р. у званні полковника.
Відомостей про подальшу долю, місце проживання та дату смерті наразі немає.
Нагороди:
орден Леніна (26.10.1955)
чотири ордени Червоного Прапора (30.01.1943, 22.12.1944, 07.04.1945, 15.11.1950)
ордени Вітчизняної війни І ступеня (28.09.1943) і ІІ ступеня (06.04.1985)
два ордени Червоної Зірки (19.05.1940, 03.11.1944)
орден «Знак Пошани» (17.08.1936)
медаль «За відвагу» (17.11.1939)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»
медаль «За визволення Праги» (09.06.1945)
Дукельська пам’ятна медаль
Чехословацький Військовий хрест 1939–1945 рр. (05.11.1945)