Історія створення нагороди
8 липня 1926 р. начальник Головного управління РСЧА В. Левічов запропонував створити нову нагороду, яка б стала найвищою бойовою відзнакою – «орден Ілліча». Передбачалося, що нагороду мали отримувати ті особи, які вже мали чотири ордена Червоного Прапора.
Орден був заснований постановою Президії ЦВК СРСР 6 квітня 1930 р., а її статут – 5 травня 1930 р. До статуту ордена та його опису вносилися зміни Постановою ЦВК СРСР від 27 вересня 1934 р., Указами Президії Верховної Ради від 19 червня 1943 р. та від 16 грудня 1947 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 березня 1980 р. статут ордена затверджено в остаточній редакції.
Перше нагородження здійснено Постановою Президії ЦВК від 23 травня 1930 р. Орден отримала газета «Комсомольська правда» за активне сприяння посиленню темпів соціалістичного будівництва та у зв’язку з п’ятиріччям від дня заснування.
Після заснування 16 квітня 1934 р. звання «Герой Радянського Союзу», орден Леніна став вручатися всім, хто отримав це почесне звання. Оскільки медаль «Золота Зірка» заснована лише в 1939 р., орден Леніна був єдиною відзнакою для Героїв Радянського Союзу. Після заснування «Золотої Зірки» разом з нею продовжував вручатися і орден Леніна.
За час існування ордена Леніна було здійснено 431 418 нагороджень.
Із Статуту про нагороду
Орден Леніна є найвищою нагородою СРСР за особливо видатні заслуги в революційному русі, трудовій діяльності, захисті соціалістичної вітчизни, розвитку дружби і співпраці між народами, зміцненні миру та ін.
Вручався особам, які удостоєні звання «Герой Радянського Союзу», звання «Герой Соціалістичної Праці», а також містам і фортецям, яким присвоєно відповідно звання «Місто-Герой» і «Фортеця-Герой». Орденом могли нагороджуватися іноземці, а також підприємства, організації, населені пункти СРСР та інших держав, а також республіки, краї тощо.
Орден Леніна носився на лівому боці мундира після нагород особливої відзнаки – медалей «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу та «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці, ордену «Мати-героїня».
Опис нагороди
В основу ескізу проєкту покладено фотографію Леніна, зроблену В. Буллою на II Конгресі Комінтерну в Москві у липні–серпні 1920 р. Автор ескізу нагороди – художник І. Дубасов.
Орден Леніна виготовлявся із золота, накладний барельєф вождя виконаний з платини. Чистого золота в ордені 28,604±1,1 г, платини – 2,75 г (на 18 вересня 1975 р.). Загальна вага ордена – 33,6±1,75 г.
Оскільки існувало кілька типів ордена, то й розміри його були різними: висота – від 38 до 40,5 мм, ширина – від 37,5 до 38 мм, діаметр портретного медальйона – 25 мм.
Починаючи з 1943 р. тип ордена підвісний. За допомогою вушка і кільця сполучається з п’ятикутною колодкою, покритою шовковою муаровою стрічкою червоного кольору шириною 24 мм, посередині стрічки поздовжня червона смуга шириною 16 мм, по краях середньої смуги дві золоті смужки шириною по 1,5 мм.
Типи нагороди в різний час
За час існування нагороди, орден зазнав багатьох змін і варіацій. Існує п’ять типів цього ордена і кожен з них має різновиди.

Тип 1 «Трактор», різновид 1
Тип 1. «Трактор» (1930–1934 рр.)
Відомі два різновиди цього типу. Орден являє собою портрет Леніна із зображеним на задньому тлі індустріальним пейзажем. Під зображенням Леніна – трактор. Довкола медальйона розташовані колоски пшениці. Головна відмінність у різновидах цього типу – відстані між стеблами колосків. Орден складається з двох частин (окремо аверсу і реверсу), які кріпляться за допомогою пайки. Медальйон виготовлений зі срібла 925 проби. Розміри 38х37,5 мм. Було випущено близько 700 орденів цього типу.

Пробний проміжний варіант (1934 р.)
Також існував пробний проміжний варіант ордена між першим і другим типом. Він мав бути золотий із червоною бахромою.

Тип 2. Цільноштампований барельєф (1934–1936 рр.)
Оскільки попередній тип не мав основних пролетарських символів – червоної зірки і червоного прапору, новим статутом ордена Леніна, що затверджений Указом ЦВК СРСР від 27 вересня 1934 р. було визначено новий вигляд ордена. Він виготовлявся із золота 650 проби. Розміри 38,5х38 мм. Медальон цільноштампований. Виокремлюють два різновиди і кілька видів цього типу. Вони відрізняються лише реверсом: формою притискної гайки і нарізного штифта. На аверсі зображено той самий портрет-медальйон вождя, обрамлений вінком з колосків пшениці. На лівій стороні вінка розташована п’ятикутна зірка, внизу – серп і молот, праворуч – розгорнене полотнище червоного прапора. Зірка, серп, молот і прапор покриті червоною емаллю і облямовані по контуру золотими обідками. На прапорі напис золотими літерами «ЛЕНИН». Було випущено близько 2 тис. орденів цього типу.

Тип 3. Накладний платиновий барельєф (1936–1943 рр.)
Основна відмінність від попереднього типу: барельєф Леніна виготовлявся з платини окремо від іншої частини і кріпився до неї за допомогою трьох заклепок. Основна частина виготовлена із золота 950 проби. Поверхня медальйону була покрита сіро-блакитною емаллю. Розміри 38–39х38 мм. Розрізняють кілька різновидів і варіантів цього типу, але основна відмінність – у реверсі: розташування заклепок, форма притискної гайки, нарізного штифта, тавра «Мондвор». Було випущено близько 13 тис. орденів цього типу.

Тип 4. Підвісний варіант. Кругла форма (1943–1950-ті рр.)
На відміну від попередніх типів, цей тип ордена стає підвісним з пятикутною колодкою. Розмір (разом із вушком) 43х38 мм. Існують кілька варіантів і різновидів цього типу, але вони відрізняються тільки реверсом: розташування і форма заклепок, спосіб нанесення номеру та тавра «Монетный двор». Було випущено близько 190 тис. орденів цього типу.

Тип 5. Підвісний варіант. Овальна форма (1950-ті–1991 рр.)
Від попереднього типу відрізняється формою: по висоті він видовженіший. Розмір (разом із вушком) 45х38 мм. На реверсі нанесено тавро «Ленинградский монетный двор». Існують кілька варіантів і різновидів йього типу, але вони відрізняються тільки реверсом. Було випущено близько 225 тис. орденів цього типу.
Кавалери ордена, представлені в експозиції (номер нагороди)
- Агроскін Йосип Ілліч (№ 20825)
- Березовський Юхим Матвійович (№ 18019)
- Богорад Самуїл Нахманович (№ 37200)
- Богуславський Микола Феоктистович (№ 38479)
- Герасимов Іван Миколайович (№ 20920)
- Герман Григорій Іванович (№ 15280)
- Гессельсон Ісаак Самуїлович (№ 22140)
- Дібров Пилип Давидович (№ 46297)
- Кіяшко Михайло Федорович (№ 59047)
- Комський Міхель Шльомович (№ 329285)
- Курдутов І. Б. (№ 1983)
- Курилов Володимир Ілліч (№ 59823)
- Медведєв Микола Сергійович (№ 25540)
- Мільнер Юдель (Яків) Абрамович (№ 43004)
- Петров Платон Іванович (№ 324063)
- Семьонова Ніна Григорівна (№ 459039)
- Силенко Варфоломій Ілліч (№ 121634)
- Стаханов Олексій Григорович (№ 1818)
- Цинченко Олександр Васильович (№ 21245)
- Чайка Олександр Антонович (№ 174228)
- Чохелі І. Т. (№ 6757)
- Яковчук Костянтин Миколайович (№ 305555)
- Наразі ім’я не встановлено (№ 461187)
- Наразі ім’я не встановлено (№ 411169)
Цікаві факти
- 8 лютого 1931 р. орден Леніна вперше отримав іноземний громадянин, німець Й. Лібхард – інженер, який працював у вугільній промисловості.
- Рекордсменами за кількістю нагороджень орденом Леніна стали М. Патоличев – міністр зовнішньої торгівлі СРСР (1958–1985 рр.) і Д. Устінов – міністр оборони СРСР (1976–1984 рр.), які мали по одинадцять орденів Леніна.
- Наймолодшою кавалеркою ордена Леніна (у 1935 р.) стала 11-річна Мамлакат Нахаганова з Таджикистану, яка за день зібрала близько 80 кг бавовни, чим перевищила норму у понад 6 разів. Найстаршим кавалером ордена став композитор С. Людкевич (у 1979 р.), який за тиждень до отримання нагороди відзначив своє 100-річчя.
- Орденом Леніна були нагороджені усі 15 радянських республік, а також понад 100 областей, міст, містечок, країв та багато інших населених пунктів, організацій, підприємств, фабрик та заводів. Прикметно, що сам В. Ленін, на честь якого було названо орден, мав тільки одну нагороду – орден Хорезмської Народної Соціалістичної Республіки, який отримав у 1922 р.