Історія створення нагороди
В ієрархії нагород старша – орден Олександра Невського, молодша – орден Трудового Червоного Прапора (небойова нагорода).
Орден Вітчизняної війни був першою нагородою СРСР періоду Другої світової війни, і першою, яка мала ступені. Заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР 20 травня 1942 р. У подальшому, 19 червня 1943 р. в опис ордена були внесені деякі зміни, а в статут – 16 грудня 1947 р.
10 квітня 1942 р. Й. Сталін віддав наказ терміново розробити і подати на затвердження проєкт особливого радянського ордена для нагородження тих, хто відзначився в боях з гітлерівцями. Спочатку орден планувалося назвати «За воєнну доблесть». Оскільки більшість московських художників перебували у цей час в евакуації, а завдання потрібно було виконати терміново, конкурс на малюнок нового ордена не оголошувався. Розробити ескізи було доручено лише двом художникам, які залишилися в Москві. 18 квітня ескізи ордена були представлені на затвердження. Взяли малюнок знака з одного ескізу, а назву – з іншого. 25 квітня було прийнято рішення створити орден двох ступенів, виготовлених відповідно із золота і срібла.
У Статуті ордена Вітчизняної війни вперше в історії радянської нагородної системи були перераховані конкретні подвиги, за які видавалася нагорода представникам усіх основних родів військ.
Уперше орденом Вітчизняної війни І ступеня 2 червня 1942 р. були нагороджені капітан І. Криклий (посмертно), старший сержант О. Смирнов, молодший політрук І. Стаценко за те, що відбили численні танкові атаки гітлерівців у бою під Харковом у травні 1942 р. (за два дні боїв знищили 32 танки противника). Шість інших героїв цих боїв отримали орден Вітчизняної війни ІІ ступеня.
Існували непоодинокі випадки нагородження двома, трьома орденами Вітчизняної війни. Дехто був нагороджений чотири рази, як, наприклад, сержант М. Яненко, механік-водій танка (два ордена І ступеня і два – ІІ ступеня). Максимально відома кількість нагород орденом Вітчизняної війни – п’ять. Кавалером чотирьох орденів Вітчизняної війни І ступеня і одного ІІ ступеня став Герой Радянського Союзу (1948 р.) І. Федоров, чотири з яких він отримав під час Другої світової війни і невдовзі по її закінченню.
За час існування ордена Вітчизняної війни було здійснено 9 175 595 нагороджень:
I ступеня – 2 487 098 (з них 324 903 за бойові дії під час Другої світової війни)
II ступеня – 6 688 497 (з них 951 652 за бойові дії під час Другої світової війни).
Із Статуту про нагороду
Орденом нагороджувалися особи рядового і начальницького складу Червоної армії, Військово-морського флоту, військ НКВС і партизанських загонів за проявлені в боях за Радянський Союз хоробрість, стійкість і мужність, а також військовослужбовці, які своїми діями сприяли успішному веденню бойових операцій радянських військ.
Статут визначав понад 40 підстав для представлення до нагороди орденом Вітчизняної війни І ступеня і понад 30 – до нагороди ІІ ступеня.
Нагородження орденом могло повторюватися за нові подвиги і відзнаки.
Орден Вітчизняної війни носився на правому боці мундира і розташовувався після ордена Олександра Невського.
Опис нагороди
Авторами ескізів ордена Вітчизняної війни були художники С. Дмитрієв (автор ескізів ордена Леніна, медалей «За відвагу», «За бойові заслуги», «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії») та О. Кузнецов. З 30 малюнків для затвердження було відібрано 4. За основу взята робота О. Кузнецова, а ідея напису «Вітчизняна війна» – з роботи С. Дмитрієва.
Орден Вітчизняної війни І ступеня
Знак ордена Вітчизняної війни I ступеня являє собою зображення у вигляді опуклої п’ятикутної зірки, яка покрита червоною емаллю. Вона накладена на іншу п’ятикутну, т. зв. штралову зірку, виготовлену із золота 583 проби, кути якої розташовані між кутами червоної зірки. На штралову зірку накладені схрещені оксидовані багнет і шашка. У центрі червоної зірки – золоте зображення серпа і молота, які обрамлені білим емалевим обідком з написом «ОТЕЧЕСТВЕННАЯ ВОЙНА». У нижній частині обідка розміщено золоту зірочку. Загальна вага ордена – 32,34±1,65 г. Розмір – 45х45 мм.
Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня
Знак ордена Вітчизняної війни II ступеня, на відміну від ордена I ступеня, виготовлявся зі срібла. Оксидовані багнет і шашка, решта елементів, що не покриті емаллю, позолочені. Загальна вага ордена – 28,05±1,5 г. Розмір – 45х45 мм.
На звороті орден для обох ступенів має нарізний штифт з гайкою для кріплення до одягу (тип 2 і 3).
Стрічка до ордена шовкова муарова бордового кольору, з поздовжніми смужками червоного кольору шириною 24 мм:
- для I ступеня – з однією смугою посередині стрічки шириною 5 мм;
- для II ступеня – з двома смужками по краях стрічки шириною 3 мм кожна.
Типи нагороди в різний час
Існує три типи ордена Вітчизняної війни. Кожен із них має також кілька різновидів.
Орден Вітчизняної війни І ступеня. Тип 1, різновид 1
Тип 1. Підвісний (1942–1943 рр.)
Початково знак ордена мав у верхньому куті червоної зірки вушко, в яке продівалося з’єднувальне кільце. Це кільце у свою чергу кріпилося до прямокутної колодки, яка була обтягнута червоною тканиною. Колодка вгорі і внизу мала щілини. На зворотньому боці колодки був нарізний штифт і кругла гайка для кріплення ордена до одягу. Орден першого типу носили на лівому боці мундира. Обидва ступеня ордена мали аналогічні колодки.
Розрізняють кілька різновидів типу 1, вони аналогічні для обох ступенів. Відмінність полягає в розмірі самої колодки, з’єднувальному кільці, формі притискної гайки та наявності булавки для додаткового кріплення ордена до одягу. У першому варіанті розмір колодки 32х18 мм, відсутнє з’єднувальне кільце, а колодка одразу кріпиться до вушка у верхньому куті червоної зірки. На реверсі до штралової зірки припаяна булавка для додаткового кріплення ордена до одягу, розташована вертикально.
Реверс ордена Вітчизняної війни І ступеня. Тип 1, різновид 2
Другий варіант відрізняється від першого розміром колодки – 32х21,5 мм. Підвісна колодка кріпиться до ордена за допомогою з’єднувального кільця.
Реверс ордена Вітчизняної війни І ступеня. Тип 1, різновид 3
Тип 2. Гвинтовий (1943–1985 рр.)
Указом Президії ВР СРСР від 19 червня 1943 р. встановлювався порядок носіння орденів, які мали форму зірки. Вони повинні були бути не на колодці, а на штифтах і носитися на правому боці мундира. Тому на орденах Вітчизняної війни обох ступенів другого типу була відсутня колодка, а на реверсі самого ордена був припаяний нарізний штифт із гайкою круглої форми для кріплення ордена до одягу. Штифтові типи ордена представлені у розділі «Опис нагороди».
Реверс ордена Вітчизняної війни І ступеня. Тип 3
Тип 3. Ювілейний (1985–1991 рр.)
У зв’язку із 40-річчям після завершення Другої світової війни, 11 березня 1985 р. був затверджений третій тип знака ордена. Він вручався всім ветеранам Другої світової війни, які залишилися в живих. Це вже була не бойова нагорода, а знак відмінності ветерана війни. При цьому всі маршали, генерали, адмірали, кавалери будь-яких орденів і медалей «За відвагу», Ушакова, Нахімова, «За бойові заслуги», «Партизану Вітчизняної війни», отриманих під час війни, а також інваліди Другої світової нагороджувалися орденом I ступеня. Фронтовики, які не потрапили в ці категорії, нагороджувалися орденом II ступеня.
Орден І ступеня суціль був виготовлений зі срібла, штралова зірка, а також серп і молот були позолочені. Знак ордена цільноштампований, реверс плаский. Орден ІІ ступеня цього типу відрізняється лише тим, що не має позолочених деталей.Кавалери ордена, представлені в експозиції (номер нагороди)
- Богорад Самуїл Нахманович – І ступінь (№ 1384871)
- Богуславський Микола Феоктистович – І ступінь (№ 7857), ІІ ступінь (№ 1638)
- Вайнер Іссак Аронович – ІІ ступінь (№ 410786)
- Герман Григорій Іванович – І ступінь (№ 8312)
- Губіш Володимир Григорович – І ступінь (№ 73680), ІІ ступінь (№ 145018, № 3449365)
- Дібров Пилип Давидович – І ступінь (№ 496495)
- Іосава Григорій Гельментович – І ступінь (№ 261808)
- Когель Семен Львович – ІІступінь (№ 8650)
- Лернер Юхим(Єфим?) Юлійович – І ступінь (№ 170306)
- Медведєв Микола Сергійович – І ступінь (№ 116153), ІІ ступінь (№ 204254)
- Озеров Володимир Іванович – І ступінь (№ 36491)
- Орлов Анатолій Миколайович – ІІ ступінь (№ 7936)
- Пєгов Степан Петрович – І ступінь (№ 36495)
- Пієвський Рувим Мойсейович – І ступінь (№ 125176)
- Риженко Григорій Іванович – ІІ ступінь (№ 312874)
- Саянний Іван Архипович – І ступінь (№ 191644)
- Толочин Йосип Ісаакович – І ступінь (№ 4864)
- Фельдман Лев Миколайович – ІІ ступінь (№ 66632)
- Цинченко Олександр Васильович – І ступінь (№ ???)
- Чайка Олександр Антонович – ІІ ступінь (№ 516554)
Цікаві факти
- Орден Вітчизняної війни був одним з небагатьох, який міг залишатися в родині кавалера після його смерті. До цього списку входили тільки ордени Жовтневої Революції, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР», «Мати-героїня» та «Материнська слава». До виходу Указу Президії Верховної Ради СРСР від 15 лютого 1977 р. усі інші нагороди після смерті орденоносця родичі повинні були повернути Президії Верховної Ради СРСР.
- Перший кавалер ордена Вітчизняної війни І ступеня капітан І. Криклий, який у бою під Харковом особисто підбив 5 ворожих танків, був поранений у цьому бою і помер від ран у шпиталі. Його орден так і залишився не вручений. Нагорода потрапила до рідних капітана І. Криклия лише 12 червня 1971 р., через 29 років і 10 днів після виходу наказу про його нагородження, і мала порядковий номер 312 368. А орден Вітчизняної війни І ступеня за № 1 був переданий родині старшого політрука В. Конюхова, який мав його отримати, але також загинув 25 серпня 1942 р.
- Радянський актор Юрій Нікулін (1921–1997 рр.) пішов до армії зі шкільної лави. У званні рядового пройшов радянсько-фінську та німецько-радянську війни, перебував на фронтах з 1939 до 1946 р. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, медалями «За відвагу» та «За оборону Ленінграда».
- Орденом нагороджували і цивільних впритул до виходу Указу про припинення нагороджень цивільних від 15 жовтня 1947 р. Першим кавалером ордена Вітчизняної війни І ступеня став голова Севастопольської міської ради Л. Єфремов 24 липня 1942 р. Отримав орден і директор артилерійського заводу в Горькому О. Єлян, який зумів організувати виробництво і передачу фронту понад 100 тис. гармат. Були нагороджені також і колгоспники за порятунок урожаю у посушливому 1946 р.
- Аби своєчасно нагороджувати орденом Вітчизняної війни бійців і командирів, які відзначилися в бою, право вручення ордена було передано військовому командуванню – від командувачів фронтами і флотами до командирів корпусів. Нагородження орденами почасти відбувалося в бойовій обстановці одразу після здійсненого подвигу.
- Вушко у верхньому куті червоної зірки підвісного ордена було частиною знака і ніколи не кріпилося методом пайки. Усі знаки з припаяними вушками – підробки.