Історія створення нагороди
В ієрархії нагород старша – орден Трудової Слави ІІІ ступеня (небойова), молодша – медаль Ушакова (бойова нагорода).
Медаль заснована Указом Президії Верховної Ради СРСР 17 жовтня 1938 р. Пізніше, у 1943 і 1947 рр., у Положення про медаль були внесені зміни.
Медаль «За відвагу» – друга за хронологією затвердження в СРСР після медалі «ХХ років РСЧА», є найвищою в ієрархії нагород серед медалей і подібно до ордена Леніна на мундирі розташовувалася перед усіма іншими медалями. Ідея її створення полягала у потребі відзначити заслуги, мужність та героїзм вояків у кількох воєнних конфліктах, що виникли в СРСР у другій половині 1930-х рр. Медаллю «За відвагу» нагороджувалися за особистий подвиг найчастіше рядовий і сержантський склад, рідше молодші офіцери. Старші офіцери та генералітет практично не відзначалися цією медаллю.
Уперше медаллю «За відвагу» були нагороджені 62 особи 19 жовтня 1938 р. Наступне нагородження відбулося через три дні і стосувалося військовослужбовців прикордонних військ М. Гуляєва і Ф. Григор’єва, які зупинили прохід диверсійної групи на оз. Хасан (Далекий Схід). Пізніше медаллю були відзначені військові, які брали участь у боях на р. Халхин-Гол (Монголія), у радянсько-фінській війні, під час захоплення лінії Маннергейма та ін. До початку німецько-радянської війни медаллю «За відвагу» були нагороджені близько 26 тис. осіб.
Під час німецько-радянської війни нагородження медаллю «За відвагу» мало масовий характер. Загалом за подвиги, здійснені в цей період, відзначено понад 4 230 000 осіб (94 % від усіх нагороджень цією медаллю).
Існували непоодинокі випадки повторних нагороджень. Найбільше – п’ять – був удостоєний сержант-мінометник 8-ї окремої гвардійської стрілецької бригади С. Зольников і розвідник 31-го танкового полку П. Грибков.
Після Другої світової війни медаль «За відвагу» вручалася військовослужбовцям, які відзначилися в придушенні «контрреволюційного заколоту» в Угорщині (1956 р.), а також у війні в Афганістані 1979–1989 рр.).
За час існування медалі «За відвагу» було здійснено 4 569 893 нагородження.
З Положення про нагороду
Медаллю нагороджувалися військовослужбовці Радянської армії, Військово-морського флоту, прикордонних і внутрішніх військ та інші громадяни СРСР, а також іноземці.
Медаль заснована для нагородження за особисту мужність і відвагу, проявлені в боях з ворогами соціалістичної вітчизни; під час захисту недоторканності державних кордонів СРСР або боротьби з диверсантами, шпигунами й іншими ворогами Радянського Союзу; під час виконання військового обов’язку.
Медаль «За відвагу» носилася на лівому боці мундира, за наявності орденів – розташовувалася після них.
Опис нагороди
Автор малюнка медалі – художник С. Дмитрієв.
Медаль виготовлялася зі срібла 925 проби. Має форму круга діаметром 37 мм. На аверсі медалі, якщо візуально розділити її навпіл горизонтальною лінією, у верхній половині розташовані три літаки, що летять один за одним справа наліво. Під ними у два рядки нанесено напис «ЗА ОТВАГУ», літери покриті червоною емаллю. У нижній половині аверсу зображений танк, а під ним напис «СССР», теж покритий червоною емаллю. Зображення танку і літаків барельєфні. Аверс медалі обрамлений по колу обідком шириною 0,75 мм.
Вміст срібла в медалі – 25,802±1,3 г (на 18 вересня 1975 р.). Загальна вага – 27,93±1,52 г. Розмір – 37х37 мм (без колодки).
Типи нагороди в різний час
У залежності від року виготовлення існує два типи медалі «За відвагу», які відрізняються виглядом колодки.
Тип 1 «Прямокутна колодка» (1938–1943 рр.)
Медаль має підвісну колодку прямокутної форми, що покрита шовковою муаровою червоною стрічкою, і закінчується рамкою з однією щілиною внизу. Існують кілька варіантів цього типу, які відрізняються кріпленням до колодки стрічки (притискна пластина з чотирма зубцями-«вусами» і гладка прямокутна пластина з притискною гайкою); видом металу, з якого виготовлено штифт (мідь, срібло чи бронза); товщиною медальйону; способом нанесення номеру на звороті. Кріплення медалі до колодки має додаткове з’єднувальне кільце, яке входить у вушка медалі і колодки. Тип 2 такого кільця не має. Було виготовлено понад 500 тис. екземплярів цього типу.
Тип 2 «П’ятикутна колодка» (1943–1991 рр.)
Від 19 червня 1943 р. вигляд медалі було змінено. Колодка стала п’ятикутною, обтягнута шовковою муаровою стрічкою сірого кольору шириною 24 мм і синіми смужками по краях шириною 2 мм кожна. Кріпиться медаль до одягу за допомогою булавки, що на звороті колодки.
Існує також кілька різновидів і варіантів цього типу. Вони відрізняються як аверсом, так і реверсом. На аверсі деяких медальйонів правий захисний щиток танку не виступає за контур гусениці. Такі медальйони рідкісні. Також різні форми вушок і види кріплень до медальйонів, нанесення написів червоною фарбою (лак або емаль). Відмінність у реверсах медальйонів полягає в наявності чи відсутності (із січня 1947 р.) порядкових номерів і способом їхнього нанесення. Було виготовлено понад 5 млн 700 тис. екземплярів цього типу.
Герої, медалі яких представлені в експозиції (номер нагороди)
- Бєлєнко Володимир Васильович (№ 2264, № 70679)
- Завидович Борис Маркович (№ 1359368)
- Конєв Анатолій Іванович (№ 113411)
- Петров Платон Іванович (№ 11768)
Цікаві факти
- Серед фронтовиків медаль «За відвагу» цінувалася найбільше, адже вона вручалася за особисту відвагу і мужність, проявлені безпосередньо на полі бою. У цьому і полягає основна відмінність цієї нагороди від інших медалей, які почасти вручалися просто «за участь».
- Згідно з постановою Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1943 р. медаль «За відвагу» після смерті нагородженого родина мала повернути Президії ВР СРСР. Родичі могли залишити на згадку лише посвідчення до медалі.
- Незвичний випадок нагородження стався у 1954 і 1955 рр. На початку російсько-японської війни, 27 січня 1904 р., поблизу м. Чемульпо (нині м. Інчхон, Південна Корея) стався бій між російським крейсером «Варяг» і японським канонерським човном «Кореєць». Через 50 років в живих було ще 45 учасників цієї битви. Усім їм була вручена медаль «За відвагу». Дехто з «варягівців» через рік (у 1905 р.) брав участь у повстанні на броненосці «Потьомкін». Учасникам у зв’язку з 50-річним ювілеєм цієї революційної події був вручений орден Червоної Зірки. Одним із героїв, який отримав обидві нагороди, був кочегар «Варяга» П. Поляков.
- Медаль «За відвагу» була чи не єдиною нагородою, якою відзначали бійців штрафбату. Наприклад, у 64-й армії в період боїв під Сталінградом із 152 бійців, звільнених у зв’язку з нагородженням урядовими нагородами 134 особи отримали саме медаль «За відвагу».
- Під час Другої світової війни непоодинокими були випадки нагородження медаллю «За відвагу» жінок. Три медалі «За відвагу» отримала Лариса Вишнякова, яка спочатку була фельдшером, а потім – зв’язковою-телефоністкою 824-го окремого розвідувального артилерійського дивізіону.
- Наймолодшим нагородженим медаллю «За відвагу» став вихованець 142-го гвардійського стрілецького полку С. Альошков. Йому було 6 років, коли він врятував свого командира.
- 30 січня 1947 р. Президія ВР СРСР заборонила нанесення серійного номера на медаль, за виключенням медалей «Золота Зірка» та «Серп і Молот». Але і після 1947 р. ще деякий час герої отримували медаль «За відвагу» із серійними номерами. Це пояснюється тим, що заборона була лише на виготовлення, але не на вручення, тому і після 1947 р. удостоєні цієї відзнаки отримували раніше виготовлені екземпляри старого зразка.