Історія створення нагороди
В ієрархії нагород старша – орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах CРСР» (бойова нагорода), молодша – орден «За особисту мужність», а до 1988 р. – орден Трудової Слави (обидві небойові).
Орден «Знак Пошани» поряд з орденами Леніна та Трудового Червоного Прапора, став поширеною нагородою для ударників перших п’ятирічок. Заснований постановою ЦВК СРСР 25 листопада 1935 р. У статут ордена були внесені зміни в 1943 і 1980 рр.
Ідея створення нагороди була пов’язана з необхідністю заохочення неекономічними стимулами трудовий ентузіазм, який виник у роки другої п’ятирічки (1933–1937 рр.) і був пов’язаний зі стаханівським рухом.
Уперше орденом «Знак Пошани» 26 листопада 1935 р. були нагороджені 13 артистів Ансамблю пісні і танцю Центрального будинку Червоної армії ім. М. Фрунзе.
До початку німецько-радянської війни орденом «Знак Пошани» було здійснено понад 14,5 тис. нагороджень, а за час війни – понад 66 тис.
Статус ордена передбачав повторне нагородження за нові здобутки. Наприклад, трьома орденами «Знак Пошани» відзначені інженер-пілот 1-го класу П. Михайлов, військовий зодчий Ф. Сабіров; двома – балерина Л. Чернишева, художник С. Чуйков та ін. Останніми, хто отримав орден «Знак Пошани» 23 грудня 1988 р., були громадяни Польської Республіки (викладачка Н. Ковальська, журналіст Р. Мураний, редактор Х. Прокопчук) за активну участь у створенні книги «Пам’ять», присвячену воїнам, полеглим у боях за звільнення Польщі від нацистів.
28 грудня 1988 р. орден «Знак Пошани» був замінений орденом Пошани, яким нагороджувалися громадяни СРСР за високі досягнення у виробничій, науково-дослідницькій, соціально-культурній та інших сферах діяльності. Основна відмінність між останнім типом ордена «Знак Пошани» і орденом Пошани є заміна у нижній частині напису «ЗНАК ПОЧЕТА» на знак «серп і молот», обрамлений лавровим листям з обох сторін.
За час існування ордена «Знак Пошани» було здійснено понад 1 570 000 нагороджень.
Із Статуту про нагороду
Орденом «Знак Пошани» нагороджувалися громадяни СРСР, підприємства, об’єднання, установи, організації, райони, міста та інші населені пункти, а також особи, які не були громадянами СРСР, підприємства, установи, організації іноземних держав за високі досягнення у виробництві, науково-дослідницькій, державній, соціально-культурній, спортивній та іншій суспільно корисній діяльності, а також за проявлення громадянської доблесті, підтримку бойового духу і обороноздатності Радянської армії та ін.
Орден «Знак Пошани» носився на лівому боці мундира і розташовувався після ордена Дружби народів.
Опис нагороди
Автор проєкту нагороди – художник Д. Голядкін. Орден виготовлявся зі срібла 925 проби, з використанням позолоти, оксидування і червоної емалі. Знак ордена має форму овалу, який обрамлений дубовими гілками. У центрі медальйона поміщені фігури робітничого і колгоспниці, які несуть симетрично розташовані праворуч і ліворуч прапори з написом «ПРОЛЕТАРИИ ВСЕХ СТРАН СОЕДИНЯЙТЕСЬ!». У верхній частині знака розташована п’ятикутна зірка, під якою нанесений напис «СССР», у нижній – напис «ЗНАК ПОЧЕТА». Прапори і зірка покриті червоною емаллю і обрамлені позолотою.
Вміст срібла в ордені – 29,767±1,388 г (на 18 вересня 1975 р.). Загальна вага ордена – 32,85±1,75 г. Розмір – 46х32,5 мм.
Типи нагороди в різний час
За 53 роки існування ордена «Знак Пошани» основний малюнок знака майже не змінювався. Виділяють 4 типи ордена в залежності від часу виготовлення. Усі вони відрізняються розмірами, способом кріплення та елементами на реверсі.
Тип 1. «Гвинтовий. Малий» (1935–1936 рр.)
Знак раннього типу ордена відрізняється розмірами, він менший – 39х28 мм, усі решта – 46х32,5 мм. Знак ордена цього типу складається із 6 елементів, кожен з яких прикріплений до основної частини за допомогою заклепок (усього їх 6). Частина площини між древками прапорів вирізана. Реверс – окрема деталь, виготовлена за розмірами основної частини знака і припаяна до неї. На реверсі припаяний срібний гвинт і гайка, за допомогою яких орден кріпився до одягу. Було виготовлено близько 1 500 екземплярів цього типу.
Тип 2. «Гвинтовий. Великий» (1936–1943 рр.)
Від Типу 1 відрізняється збільшенням розміру і змінами у конструкції. Зокрема літери у слові «СССР» не прикріплені до аверсу, як у попередньому варіанті, а припаяні. Натомість основна деталь прикріплена до реверсу за допомогою 3 заклепок. Змінилося також розташування ніг робітничого (тепер ліва його нога виставлена вперед, як і в робітниці) і положення голів (обличчя спрямовані не вгору, а прямо). Існує кілька варіантів цього типу, але вони різняться лише реверсом. Було виготовлено близько 30 тис. екземплярів цього типу.
Тип 3. «Підвісний» (1943–1955 рр.)
Указом Президії ВР СРСР від 19 червня 1943 р. встановлювався порядок носіння орденів, які мали круглу чи овальну форми. Вони повинні були бути на колодці і носитися на лівому боці мундира. Тому на ордені «Знак Пошани» Типу 3 змінюється спосіб кріплення. Зникає штифт і гайка, а знак ордена за допомогою вушка і кільця кріпився до п’ятикутної колодки, яка покрита шовковою світло-рожевою муаровою стрічкою шириною 24 мм з двома повздовжніми помаранчевими смугами шириною 3,5 мм кожна. Також не вирізалася частина площини аверсу між древками прапорів. Було виготовлено близько 137 тис. екземплярів цього типу.
Тип 4. «Підвісний. Цільноштампований» (1955–1988 рр.)
Відрізняється від попередніх конструкцією: аверс і реверс не припаяні один до одного, вони стали однією деталлю. На реверсі відсутні заклепки і з’явилося велике овальної форми заглиблення. Було виготовлено понад 1 млн 400 тис. екземплярів цього типу.
Кавалери ордена, представлені в експозиції (номер нагороди)
- Іосава Григорій Гельментович (№ 1285174)
- Конєв Анатолій Іванович (№ 591559)
- Петров Платон Іванович (№ 4245)
Цікаві факти
- Усього за 35 днів існування нагороди (до кінця поточного 1935 р.) орден «Знак Пошани» було вручено 443 рази.
- Орденом нагороджували також і дітей за успіхи у навчанні та праці. У числі перших (4 грудня 1935 р.) були відзначені піонери І. Кадиров і Х. Атакулова за успішний збір бавовни.
- Окрім самого знака ордена «Знак Пошани» кавалеру вручалася Грамота ЦВК СРСР із серійним номером нагороди, де коротко були зазначені заслуги нагородженого. Подібні грамоти вручалися до 1938 р., після цього ввели єдиний документ для всіх орденів СРСР – Орденська книжка.