Народився 26 листопада 1905 р. у сел. Томашпіль (нині Вінницька обл., Україна) у багатодітній сім’ї кравця. У 1919 р. закінчив двокласну школу і почав працювати на цукровому заводі; з 1924 р. перебував на комсомольській роботі на території України.
У 1933 р. закінчив Одеський політехнічний інститут. Почав працювати змінним майстром на заводі «Червоний путіловець» у Ленінграді (нині Санкт-Петербург) (з 1934 р. – Кіровський завод), який виготовляв танки. Досить швидко пройшов шлях від майстра до головного інженера підприємства. Після арешту колишнього керівництва заводу в 1938 р. І. Зальцман був призначений новим директором. Він домігся кардинального збільшення виробництва танків: у 1939 р. запустив масове виготовлення танків КВ та ін. Завдяки його зусиллям за перші три місяці радянсько-німецької війни Кіровський завод випустив танків КВ-1 більше, ніж за перше півріччя 1941-го.
Ісак Зальцман – у центрі
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 вересня 1941 р. «за видатні заслуги у сфері організації серійного виробництва нових типів танків» Ісаку Зальцману було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і медалі «Серп і Молот».
І. Зальцман керував заводом під час прориву німецьких військ до околиць Ленінграда і на початку блокади. Одночасно працював заступником Народного комісара танкової промисловості СРСР. Провів евакуацію Кіровського заводу з Ленінграда до Челябінська, де в найкоротші терміни розгорнув виробництво танків на непристосованих для цього площах, при дефіциті працівників, фахівців, устаткування і сировини.
У лютому 1942 р. був призначений на посаду директора танкового заводу ім. Комінтерну в Нижньому Тагілі (Свердловська обл., РФ). Не знижуючи темпів випуску танків КВ за короткий час організував виробництво танків Т-34.
Танкоград. У складальному цеху, 1945 р.
З 14 липня 1942 р. до 28 червня 1943 р. І. Зальцман обіймав посаду Народного комісара танкової промисловості СРСР. Потім був знову призначений на посаду директора Кіровського заводу в Челябінську, який вже отримав неофіційну назву «Танкоград», і яким І. Зальцман керував до 1949 р. У 1943 р. на заводі почали випускати нові танки ІС-2. За час війни Кіровський завод випустив 18 тис. танків і самохідних артилерійських установок (САУ), 45 тис. танкових двигунів, освоїв виробництво 13 типів танків і САУ, а також 6 типів танкових двигунів.
21 січня 1945 р. І. Зальцману було присвоєно звання «Генерал-майор інженерно-танкової служби». Протягом 1946–1950 рр. був депутатом Верховної Ради СРСР.
У вересні 1949 р. І. Зальцман був звільнений з посади директора Кіровського заводу і виключений з ВКП(б). За його словами, причиною стала відмова давати свідчення у т. зв. «Ленінградській справі» проти інших партійних і державних керівників. Формально його звинуватили в затягуванні технічного переозброєння заводу, зриві плану випуску тракторів і зловживанні посадою.
Далі І. Зальцман працював майстром на машинобудівному заводі в Муромі (Владимирська обл., РФ). За деякими джерелами, призначити його майстром запропонував сам Й. Сталін, щоб «приземлити» на той щабель, з якого починався трудовий шлях колишнього директора. Потім він був переведений на промислове підприємство до м. Орел. У 1957 р. повернувся до Ленінграда, де працював у тресті «Ленгослес». У 1959 р. був призначений директором дослідно-механічного заводу Ленінградського міськвиконкому. У 1986 р. пішов на пенсію. Жив у Ленінграді, де і помер 17 липня 1988 р. Похований на Богословському цвинтарі.
Багато дослідників називають Ісака Зальцмана «королем танків», підкреслюючи його видатний внесок у розвиток радянської танкової промисловості під час Другої світової війни.
Нагороди:
медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці (19.09.1941)
три ордени Леніна (15.04.1939, 19.09.1941, 05.06.1942)
орден Суворова І ступеня (16.09.1945)
орден Кутузова ІІ ступеня (19.04.1945)
два ордени Трудового Червоного Прапора (17.04.1940, 05.08.1944)
орден Червоної Зірки (20.01.1943)