орден Кутузова

Історія створення нагороди

В ієрархії нагород старша – орден Суворова, молодша – орден Богдана Хмельницького; рівносильний ордену Нахімова. Цей другий «полководницький», «сухопутний» радянський орден має три ступені, які засновувалися в різний час. Орден Кутузова названий на честь видатного російського полководця, героя французько-російської війни 1812 р., майстра успішного контрудару Михайла Кутузова.

Рішення про заснування орденів для нагородження виключно воєначальників (ордени Суворова, Кутузова і Невського можна було отримати тільки обіймаючи відповідну посаду) було прийнято в червні 1942 р. Тоді тривали запеклі бої на Півдні СРСР, коли радянські війська під ударами німецької армії відкочувалися до Дону і Волги, а Севастополь був приречений в облозі. Заснування «полководницьких» орденів відбулося наступного дня після підписання сумнозвісного наказу Верховного Головнокомандувача № 227 від 28 липня 1942 р. «Ні кроку назад!». Майбутні успіхи командирів Червоної армії потрібно було заохочувати. Тому вирішили відійти від традиційної для СРСР системи нагородження, коли будь-яким орденом міг бути відзначений будь-хто: червоноармієць, командир, маршал чи цивільний.

Орден Кутузова, як і ордени Суворова (трьох ступенів) і Олександра Невського, заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР 29 липня 1942 р. На той час орден мав два ступені. Указом від 8 лютого 1943 р. додатково введений III ступінь ордена Кутузова, що привело його у відповідність за посадами нагороджуваних з орденом Суворова. На відміну від ордена Суворова, орден Кутузова мав більш «оборонний» і «штабний» характер, що відображалося в його Статуті.

Уперше орденом Кутузова І ступеня від 28 січня 1943 р. були нагороджені 17 командувачів (перший номер отримав командувач армією Донського фронту генерал-лейтенант І. Галанін, який пізніше став кавалером двох орденів Кутузова І ступеня). Майже усі вони були відзначені за проведення успішних операцій під Сталінградом.

Орден був збережений у системі державних нагород Російської Федерації від 20 березня 1992 р.

Існували непоодинокі випадки нагородження двома, трьома орденами Кутузова відповідних ступенів. Наприклад, маршал Радянського Союзу В. Соколовський став кавалером трьох орденів Кутузова І ступеня, М. Захаров, І. Конєв – двох орденів Кутузова І ступеня та ін.

За час існування ордена Кутузова в Радянському Союзі було здійснено 7 329 нагороджень (з них 1 590 орденів отримали з’єднання і частини Червоної армії, організації, виробництва):

I ступеня – 675
II ступеня – 3 326
III ступеня – 3 328.

Із Статуту про нагороду

Орденом нагороджувалися командири Червоної армії за вдало розроблені і проведені плани військових операцій – фронтового, армійського чи окремого з’єднання, у результаті чого супротивнику нанесено нищівної поразки, а війська Червоної армії зберегли боєздатність.

Орденом Кутузова І ступеня нагороджувалися командувачі фронтів і армій, їх заступники, керівники штабів.

Орденом Кутузова ІІ ступеня нагороджувалися командири корпусів, дивізій і бригад, їх заступники і керівники штабів.

Орденом Кутузова ІІІ ступеня нагороджувалися командири полків, батальйонів, керівники штабів полків і командири рот.

Орден Кутузова носився на правому боці мундира. І ступінь ордена розташовувалася після ордена Ушакова І ступеня, ІІ ступінь – після ордена Ушакова ІІ ступеня, а ІІІ ступінь – після ордена Суворова ІІІ ступеня.

Опис нагороди

Розробкою ескізів цього ордена займався Технічний комітет Головного Інтендантського управління Червоної армії. У результаті, 13 липня 1942 р. був затверджений проєкт художника М. Москальова, майбутнього творця проєктів орденів Богдана Хмельницького і Слави, а також деяких медалей за звільнення міст.

06 Kutuzov 1st

Орден Кутузова І ступеня

Орден Кутузова I ступеня виготовлявся із золота 950 проби і являє собою опуклу п’ятикутну зірку, поверхня якої виконана у вигляді променів, що розходяться – т. зв. штралова зірка. У центрі зірки коло, покрите білою емаллю із золотими лавровою і дубовою гілками, зв’язаними внизу червоною емалевою стрічкою. Медальйон має золоте рельєфне зображення Кутузова на тлі срібної кремлівської стіни з вежею, увінчаною п’ятикутною червоною зіркою. Обрамлює медальйон по колу напис золотими літерами на білій емалевій стрічці «МИХАИЛ КУТУЗОВ». Проміжки між кінцями золотої штралової зірки заповнені п’ятьма пучками срібних променів, що виходять із білої емалевої стрічки. Срібло в ордені 925 проби. Загальна вага ордена – 42,0±1,8 г. Розмір – 50х50 мм.

06 Kutuzov 2st

Орден Кутузова ІІ ступеня

Другий ступінь ордена виконаний із срібла 925 проби. На ньому відсутні лаврова і дубова гілки. Напис «МИХАИЛ КУТУЗОВ» теж виконаний із срібла. Решта елементів і покриття ідентичні ордену І ступеня.

Загальна вага ордена – 37,3±1,7 г. Розмір – 50х50 мм.

06 Kutuzov 3st

Орден Кутузова ІІІ ступеня

Третій ступінь ордена також суціль виконаний із срібла 925 проби, цільноштампований. На ньому відсутні емалеві покриття і заклепки на реверсі. Барельєф Кутузова, стрічка і напис «МИХАИЛ КУТУЗОВ» оксидовані.

Загальна вага ордена – 26,2±1,5 г. Розмір – 44х44 мм.

На звороті знак має нарізний штифт з гайкою для прикріплення до одягу.

Стрічка до ордена шовкова муарова темно-синього кольору шириною 24 мм, з поздовжніми смужками помаранчевого кольору:

для I ступеня – з однією смугою шириною 5 мм посередині стрічки;
для II ступеня – з двома смужками шириною 3 мм по краях стрічки;
для III ступеня – з трьома смужками шириною 2 мм.

Типи нагороди в різний час

Існує два типи ордена Кутузова.

06 Kutuzov 3st T1

Орден Кутузова ІІІ ступеня. Тип 1

Тип 1. Підвісний (1942–1943 рр.)

Знак ордена мав у верхньому куті зірки вушко, в яке продівалося з’єднувальне кільце. Це кільце в свою чергу кріпилося до прямокутної колодки, яка була обтягнута червоною тканиною. Розмір колодки – 29,5х20 мм. Колодка вгорі і внизу мала щілини. На зворотньому боці колодки був нарізний штифт і кругла гайка для кріплення ордена до одягу. Орден першого типу носили на лівому боці мундира. Усі три ступеня ордена мали аналогічні колодки.

Тип 2. Гвинтовий (1943–1991 рр.)

Указом від 19 червня 1943 р. встановлювався порядок носіння орденів, які мали форму зірки. Вони повинні були бути не на колодці, а на штифтах і носитися на правому боці мундира. Тому на орденах Кутузова всіх ступенів другого типу була відсутня колодка, а на реверсі самого ордена був припаяний нарізний штифт з гайкою круглої форми для кріплення ордена до одягу. Усі штифтові типи ордена представлені у розділі «Опис нагороди».

Існує кілька різновидів ордена Кутузова гвинтового типу, які відрізняються лише реверсом (розмір центрального отвору, кількість заклепок, розташування тавра).

Кавалери ордена, представлені в експозиції (номер нагороди)

1. Бондарев Євген Олексійович – ІІ ступінь (№ 1214)
2. Вишневський Міля Аронович – ІІІ ступінь (№ 1984)
3. Губіш Володимир Григорович – ІІІ ступінь (№ 7663)
4. Коротков Михайло Петрович – ІІІ ступінь (№ 3182)
5. Молєв Михайло Іванович – І ступінь (№ 729)
6. Пєгов Степан Петрович – ІІ ступінь (№ 2787)
7. Цинченко Олександр Васильович – ІІ ступінь (№ 2567)
8. Якушев Олександр Васильович – ІІ ступінь (№ 1526)
9. Наразі ім’я не встановлено – ІІ ступінь (№ 3332)

Цікаві факти

1. За своїм Статутом орден Кутузова могли отримати лише воєначальники і командири військових підрозділів за досягнення великих успіхів під час проведення бойових операцій. Але відомо багато випадків нагородження цим орденом за певний внесок у підвищення обороноздатності Червоної армії. Наприклад, працівники наркома шляхів сполучень, наркомів авіаційної, танкової і мінометної промисловості, керівники облвиконкомів, співробітники НКВС, контррозвідки та ін.
2. Існує єдиний випадок нагородження «сухопутним» орденом Кутузова І ступеня адмірала С. Горшкова.
3. Понад 100 офіцерів іноземних армій були нагороджені орденом Кутузова різних ступенів. Наприклад, генерал армії О. Бредлі, віце-адмірал Г. Г’юітт (США), генерал Г. Крірар (Канада), маршал авіації Т. Лі-Меллорі (Велика Британія) та ін. Існують і випадки повторного нагородження орденом Кутузова. Наприклад, генерал Війська Польського В. Пігаревич – кавалер двох орденів Кутузова ІІ ступеня.
4. Відомий єдиний екземпляр ордена Кутузова ІІ ступеня першого типу (за номером 20), де на реверсі додатково прикріплена булавка для фіксації ордена на одязі.
5. Оскільки орден Кутузова ІІІ ступеня першого типу видавався трохи більше чотирьох місяців (до виходу Указу про нагороди 1943 р.), їх було виготовлено близько 500 екземплярів. Деякі з них пізніше перероблялися самими кавалерами під гвинтові. Тому ордени першого типу ІІІ ступеня зустрічаються доволі рідко.
6. Незважаючи на невелику кількість нагороджень ордена ІІІ ступеня (3 328), можна зустріти екземпляри із вищими номерами. Це пов’язано з тим, що випущено орденів Кутузова ІІІ ступеня було значно більше, ніж вручено. Нагороди передавали на фронти партіями і в складних воєнних умовах вручалися не за порядком нумерації.
7. Прикметно, що орден Кутузова – єдиний орден, де кількість нагород різного ступеня майже однакова (ІІ ступеня – 3 326, ІІІ ступеня – 3 328). Усі інші нагороди мали значні відриви у кількостях нагороджень різними ступенями.