Народився 7 березня 1900 р. в м. Хотимськ Смоленської губ. (нині смт в Могильовській обл, Білорусь) у родині конторського службовця. У 1919 р. закінчив середнє Горецьке землемірно-агрономічне училище. У 1924 р., після закінчення гідромеліоративного факультету Горецького сільськогосподарського інституту, був залишений при інституті для підготовки до наукової роботи[1]. З того часу розпочалась безперервна науково-педагогічна діяльність Й. Агроскіна у вищій школі, що тривала понад сорок років.
На початку 1927 р. Йосипа Ілліча було обрано викладачем кафедри гідравліки Сибірського сільськогосподарського інституту (м. Омськ). За 11 років роботи він пройшов шлях від асистента до професора, завідувача кафедри, доктора технічних наук (1938 р.). У 1932 р. за його ініціативою був створений спеціалізований кабінет гідравліки, а в 1936 р. – відкрито гідравлічну лабораторію.
Одночасно працював начальником техвідділу, а потім – головним інженером Західно-Сибірського Меліоводбуду (1927–1933 рр.); деканом гідромеліоративного факультету (1933–1937 рр.); заступником директора, а потім – директором Омського сільськогосподарського інституту (1937–1939 рр.). У грудні 1939 р. Йосипа Агроскіна призначено на посаду заступника голови Всесоюзного комітету у справах Вищої школи при РНК СРСР.
З лютого 1940 р. викладав на кафедрі гідравліки Московського гідромеліоративного інституту, яку очолював протягом 28 років. З квітня 1946 р. до квітня 1948 р. – заступник Міністра вищої освіти СРСР. У 1948 р. Йосип Ілліч був призначений директором Московського гідромеліоративного інституту. З 1955 р. повністю перейшов на науково-педагогічну роботу.
Протягом свого життя Йосип Агроскін підготував чимало вчених: 49 його учнів захистили кандидатські дисертації, троє – докторські. Його перу належать 50 оригінальних наукових праць, присвячених різним аспектам гідротехнічної науки. Підручник «Гідравліка», складений Й. Агроскіним у співавторстві та під його редакцією, витримав численні перевидання, був перекладений багатьма іноземними мовами. Помер у Москві 16 вересня 1968 р. Похований на Донському цвинтарі.
[1] Аспірантура в СРСР була започаткована у 1925 р.
Нагороди:
орден Леніна (04.11.1944)
орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений діяч науки та техніки РРФСР (1966)
велика Золота (1955) та Срібна медалі Виставки досягнень народного господарства