Народився 8 червня 1919 р. в с. Крутово (нині Владимирська обл., РФ). Закінчив середню школу та аероклуб у м. В’язники. У листопаді 1938 р. мобілізований до лав Червоної армії. У 1939 р. закінчив І Чкаловську (Оренбурзьку) військову авіаційну школу льотчиків.
З перших днів німецько-радянської війни молодший лейтенант І. Зуділов воював у складі винищувальних авіаційних полків. 15 серпня 1941 р. отримав важке поранення у повітряному бою, але невдовзі повернувся до польотів. Як командир ланки 163-го винищувального авіаційного полку до 5 лютого 1942 р. Іван Зуділов здійснив 125 бойових вильотів, брав участь у 19 повітряних боях, збив особисто 7 ворожих літаків і 3 у складі групи.
Льотчик 163-го ІАП І. Зуділов (ліворуч) з товаришем біля Як-1,
зима 1941–1942 рр.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1942 р. «за зразкове виконання бойових завдань командування, особисту мужність і героїзм, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками» молодшому лейтенанту Зуділову Івану Сергійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».
У листопаді 1942 р. І. Зуділов був направлений командиром ескадрильї в 157-й ІАП; у 1944 р. став штурманом полку. Літав на ЛаГГ-3, Як-7, Як-9, Як-1 та Як-3.
До 9 травня 1945 р. майор І. Зуділов здійснив 378 бойових вильотів, провів 100 повітряних боїв, в яких збив особисто 26 і в складі групи 5 літаків противника. Воював на Західному, Калінінському, Північно-Західному, Центральному, 1-му Українському та 1-му Білоруському фронтах.
Після закінчення війни І. Зуділов продовжив службу у ВПС. У 1949 р. закінчив Військово-повітряну академію. Завершив службу за станом здоров’я 21 серпня 1961 р. у званні полковника. Проживав у м. Одеса (Україна). Помер 7 жовтня 1980 р., похований на Таїровському цвинтарі.
Меморизація:
І. Зуділову встановлено пам’ятник на малій батьківщині (Володимирська обл., РФ). Ім’я героя увічнено на пам’ятному знаку та стелі (м. Одеса).
Нагороди:
медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (05.05.1942)
орден Леніна (05.05.1942)
три ордени Червоного Прапора (25.07.1941, 09.07.1943, 04.06.1955)
орден Олександра Невського (06.07.1944)
медаль «За бойові заслуги» (20.06.1949)
медаль «За оборону Москви» (20.12.1944)
дві медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (20.07.1945, 25.08.1945)