Історія створення нагороди
В ієрархії нагород старша – орден Богдана Хмельницького, молодша – орден Вітчизняної війни.
Орден Олександра Невського є молодшим із «полководницьких» орденів. Він єдиний серед них, який має лише один ступінь.
Орден Олександра Невського заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР 29 липня 1942 р. Названий на честь видатного полководця, переможця Невської битви та Льодового побоїща, Олександра Невського. Орден був заснований для нагородження офіцерів і генералів радянської армії одночасно з орденом Суворова і Кутузова. 10 листопада 1942 р. Статут ордена був доповнений, бо спочатку він визначав, що орденом можуть нагороджуватися лише командири військових частин від взводу до полку включно. Було додано, що нагороду можуть отримувати і командири дивізій та бригад. В опис ордена були внесені зміни 19 червня 1943 р.
Рішення про заснування орденів для нагородження виключно воєначальників (ордени Суворова, Кутузова і Невського можна було отримати тільки обіймаючи відповідну посаду) було прийнято в червні 1942 р. Тоді тривали запеклі бої на Півдні СРСР, коли радянські війська під ударами німецької армії відкочувалися до Дону і Волги, а Севастополь був приречений в облозі. Заснування «полководницьких» орденів відбулося наступного дня після підписання сумнозвісного наказу Верховного Головнокомандувача № 227 від 28 липня 1942 р. «Ні кроку назад!». Майбутні успіхи командирів Червоної армії потрібно було заохочувати. Тому вирішили відійти від традиційної для СРСР системи нагородження, коли будь-яким орденом міг бути відзначений будь-хто: червоноармієць, командир, маршал чи цивільний.
Уперше орденом Олександра Невського (за № 1) був нагороджений командир батальйону морської піхоти 154-ї морської стрілецької бригади старший лейтенант (згодом підполковник) І. Рубан 5 листопада 1942 р. за відбиття атаки цілого гітлерівського полку, під прикриттям танків.
Існували непоодинокі випадки повторного нагородження орденом Олександра Невського. Наприклад, двома орденами були нагороджені полковник В. Озеров; майор Б. Ємельянов, Герої Радянського Союзу – майор В. Кубарев, І. Павлов, Г. Речкалов, капітан Ф. Селіверстов та ін.; трьома – підполковник І. Борисенко, майор П. Куприненко і підполковник М. Невський.
Орден був збережений у системі державних нагород Російської Федерації від 20 березня 1992 р.
За час існування ордена Олександра Невського було здійснено 42 165 нагороджень (з них 1 473 ордени отримали військові частині і з’єднання Червоної армії та Військово-морського флоту).
Із Статуту про нагороду
Орденом нагороджувалися командири дивізій, бригад, полків, батальйонів, рот і взводів Червоної армії за:
- проявлені в боях за батьківщину особисту відвагу, мужність, хоробрість під час виконання бойового завдання;
- вміле командування всіма родами військ, які забезпечили успішні дії своїх частин;
- стрімкі та успішні дії, що призвели до знищення інженерних споруд ворога і забезпечення успішного розвитку наступальних операцій;
- за допомогу у забезпеченні безперебійної комунікації та успішне виконання десантних операцій.
Орден Олександра Невського носився на правому боці мундира і розташовувався після ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Опис нагороди
Ескіз ордена Олександра Невського за авторства архітектора І. Телятникова був затверджений 20 липня 1942 р. Оскільки не збереглося прижиттєвих портретів полководця, художник помістив на орден профільне зображення артиста М. Черкасова, який зіграв роль Олександра Невського в однойменному фільмі (1938 р.).
Знак ордена Олександра Невського являє собою опуклу, покриту червоною емаллю п’ятикутну зірку на тлі правильного 10-кутника, на гранях якого нанесені промені, що розходяться. Орден виготовлявся зі срібла 925 проби. Деякі елементи позолочені. Посередині срібний медальйон у формі круглого щита з барельєфом профіля Олександра Невського. Угорі медальйона по колу напис «АЛЕКСАНДР НЕВСКИЙ». Обрамлюють щит вгорі дві бойові сокири; внизу – меч, спис, лук і колчан зі стрілами, а на них нанесений фігурний щит з радянською символікою – «серп і молот»; по бокам – дві лаврові гілки. Обрамлення медальйона позолочене.
Загальна вага ордена – 40,8±1,7 г. Розмір – 50х50 мм.
Стрічка до ордена шовкова муарова блакитного кольору з поздовжньою червоною смужкою посередині шириною 5 мм. Ширина стрічки – 24 мм.
Типи нагороди в різний час
Існує три типи ордена Олександра Невського.
Тип 1. Підвісний (1942–1943 рр.)
Знак ордена мав у верхньому куті зірки вушко, в яке продівалося з’єднувальне кільце. Це кільце в свою чергу кріпилося до прямокутної колодки, яка була обтягнута червоною тканиною. Розмір колодки – 29,5х20 мм. Колодка вгорі і внизу мала щілини. На зворотньому боці колодки був нарізний штифт і гайка для кріплення ордена до одягу. І, власне, через штифт, гайку і додаткове кріплення на реверсі розрізняють три різновиди підвісного ордена Олександра Невського.
Реверс Типу 1, різновид 1
Перший варіант типу 1 має на реверсі заклепки для кріплення медальйону. Для додаткового кріплення ордена до одягу припаяна булавка, яка розташована вертикально. Також на реверсі колодки під гайкою притискна пластина прямокутної форми. Порядковий номер вигравований штихелем. Було виготовлено близько 500 екземплярів цього варіанту.
Реверс Типу 1, різновид 2
Реверс Типу 1, різновид 3
Третій варіант має таку саму прямокутну притискну пластину на реверсі, як і перший варіант, а від другого відрізняється відсутністю булавки для додаткового кріплення до одягу. Було виготовлено понад 11 200 екземплярів.
Орден першого типу носили на лівому боці мундиру.
Реверс Типу 2
Тип 2. Гвинтовий, збірний (1943–1944 рр.)
Указом від 19 червня 1943 р. встановлювався порядок носіння орденів, які мали форму зірки. Вони повинні були бути не на колодці, а на штифтах і носитися на правому боці мундира. Тому другий тип ордена виготовлявся без колодки, а на реверсі знаку був припаяний нарізний штифт з гайкою круглої форми для кріплення ордена до одягу. Штифтовий тип ордена представлений у розділі «Опис нагороди». Крім відсутності колодки другий тип нічим не відрізнявся від різновиду 3 типу 1. Було виготовлено близько 10 тис. екземплярів цього типу.
Реверс Типу 3
Тип 3. Гвинтовий, цільноштампований (1944–1991 рр.)
Кавалери ордена, представлені в експозиції (номер нагороди)
- Бєлєнко Володимир Васильович (№ 683)
- Вишневський Міля Аронович (№ 7842)
- Герасимов Іван Миколайович (№ 5542)
- Герман Григорій Іванович (№ 18804)
- Зуділов Іван Сергійович (№ 17795)
- Конєв Анатолій Іванович (№ 33252)
- Меняйло І. Я. (№ 6595)
- Озеров Володимир Іванович (№ 8215, № 41149)
- Пєгов Степан Петрович (№ 19825)
- Силенко Варфоломій Ілліч (№ 2619)
- Якушев Олександр Васильович (№ 33022)
Цікаві факти
- Орденом Олександра Невського були нагороджені понад 70 іноземних генералів та офіцерів. Наприклад, група офіцерів армії США, які посприяли успіху англійсько-американських військ у Північній Африці та Італії – майори В. Леверетт, В. Боре та старший лейтенант В. Келлог.
- В основному, орден Олександра Невського вручався офіцерам, які обіймали посади командирів взводів, рот, батальйонів (військові звання від лейтенанта до майора включно). Доволі рідкісними були випадки нагородження командирів полків, бригад, дивізій (військові знання старші майора). Це пояснюється тим, що старшим офіцерам і генералам вручалися переважно «полководницькі» ордени більш високого рангу (Суворова, Кутузова, Богдана Хмельницького).
- Існували випадки нагородження орденом Олександра Невського жінок-офіцерів. Наприклад, гвардії капітан (пізніше майор) Марія Смирнова, командир ескадрильї 46-го гвардійського Таманського орденів Червоного Прапора та Суворова ІІІ ступеня авіаполку. Цей жіночий авіаполк був оснащений легкими нічними бомбардувальниками По-2.
- Орденом Олександра Невського нагороджували і після Другої світової війни. Відомий випадок нагородження 8 осіб 7-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, яка відзначилася у придушенні заколоту в Угорщині у 1956 р.