Народився 16 березня 1923 р. в м. Прилуки (нині Чернігівська обл., Україна) у родині робітників. Закінчив п’ять класів школи, після чого працював бляхарем в артілі.
У 1943 р. призваний до лав Червоної армії і направлений до діючої армії. Був сапером, командував відділенням 42-го окремого саперного батальйону 136-ї стрілецької дивізії 47-го стрілецького корпусу 70-ї армії; воював на 2-му Білоруському фронті. Був тричі поранений.
З 14 до 28 січня 1944 р. рядовий Г. Риженко в бою у районі с. Тихонівка знищив шістьох автоматників. При ліквідації оточеного угруповання противника під м. Корсунь-Шевченківський 10 лютого 1944 р. брав участь у відбитті ворожих атак і знищив до десяти гітлерівців. За це 3 травня 1944 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР Г. Риженка було нагороджено орденом Слави ІІІ ступеня.
1 липня 1944 р. єфрейтор Риженко двічі проникав у тил супротивника в районі с. Коритниця і здобув важливі розвідувальні дані. Поблизу с. Пустомити виявив мінне поле супротивника і під вогнем зняв чотирнадцять мін, а також зробив прохід у дротяній загорожі супротивника для дивізійної розвідувальної групи. 10 серпня 1944 р. Г. Риженка було нагороджено орденом Слави ІІ ступеня.
27 березня 1945 р. командир відділення сержант Г. Риженко одним із перших переправився на підручних засобах через річку Вісла на острів Хель, розвідав систему оборони супротивника та доставив командуванню цінні відомості. Забезпечуючи форсування річки основними силами дивізії, під вогнем, разом із бійцями відділення, проробив на острові прохід у дротяній загорожі та мінному полі, знешкодивши до двадцяти мін. Після наступу на м. Данциг гранатами придушив ворожий дзот. 29 червня 1945 р. Г. Риженка було нагороджено орденом Слави І ступеня. Відтак він став повним кавалером ордена Слави.
У 1947 р. демобілізований із лав Радянської армії. Працював майстром на фабриці господарських виробів, завідувачем господарства у Прилуцькому медичному училищі. Після виходу на пенсію у 1984 р. працював контролером позавідомчої охорони міського відділу внутрішніх справ. Отримав звання почесного громадянина м. Прилуки. Помер 1 жовтня 2002 р.
Нагороди:
орден Червоного Прапора (06.06.1945)
ордени Вітчизняної війни І ступеня (06.04.1985) і ІІ ступеня (07.03.1945)
орден Червоної Зірки (07.07.1944)
ордени Слави І ступеня (29.06.1945), ІІ ступеня (10.08.1944), ІІІ ступеня (03.05.1944)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (09.05.1945)