Історія створення нагороди
В ієрархії нагород старша – орден «Знак Пошани» (небойова), а з 28 грудня 1988 р. – «За особисту мужність» (небойова), молодша – орден Трудової Слави (небойова нагорода).
Орден Слави став останнім із «сухопутних» військових орденів, що виникли під час Другої світової війни. Після нього з’явилися в 1944 р. тільки «морські» ордени Ушакова і Нахімова. Орден Слави заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР 8 листопада 1943 р. за ініціативою Й. Сталіна, який цього дня затвердив ще одну військову відзнаку – орден «Перемога». Пізніше (у 1947 і 1957 рр.) в Статут ордена Слави, в якому детально прописувалися всі випадки представлення до нагороди, були внесені зміни.
Ідея створення нагороди полягала в можливості нагороджувати рядовий і молодший командний склад Радянської армії за різні героїчні вчинки на полі бою. Планувалося створити орден, який матиме високий статус і фактично буде рівним «полководницьким» орденам. Саме тому в проєкті він називався орденом Багратіона і мав 4 ступені, що наближало його до статусу дореволюційного військового ордена Святого Георгія і Георгіївського хреста. Але Й. Сталін затвердив три ступені відзнаки і назву «орден Слави».
Орден Слави, як і орден Вітчизняної війни, часто вручався на передовій, одразу по завершенню бою і здійсненню подвигу, тому з першими кавалерами часто буває плутанина. За документами, уперше орденом Слави ІІІ ступеня був нагороджений сапер, старший сержант В. Малишев 13 листопада 1943 р., але отримав нагороду він пізніше. Відтак, першим, хто отримав цю відзнаку (наказ про нагородження вийшов 17 листопада 1943 р.), був сержант Г. Ісраелян, який до кінця німецько-радянської війни став повним кавалером ордена Слави. Першими повними кавалерами ордена Слави 22 липня 1944 р. стали сержант К. Шевченко і єфрейтор М. Пітенін (загинув 3 серпня 1944 р. до отримання нагороди).
За час існування ордена Слави було здійснено 1 046 908 нагороджень:
I ступеня – 2 620
II ступеня – 46 473
ІІІ ступеня – 997 815.
Із Статуту про нагороду
Орденом нагороджувалися особи рядового та сержантського складу Червоної армії, а в авіації особи, які мали звання молодшого лейтенанта за проявлені в боях за Радянський Союз подвиги хоробрості, мужності та сміливості.
Найвищим ступенем є орден Слави І ступеня. Нагородження здійснювалося послідовно від ІІІ ступеня до І. Статут ордена визначає понад 50 підстав для нагородження цією відзнакою.
Орден Слави носився на лівому боці мундира і розташовувався після ордена «Знак Пошани», а з 28 грудня 1988 р. – після ордена «За особисту мужність».
Опис нагороди
Автором проєкту знака ордена Слави був художник М. Москальов. Остаточні ескізи були затверджені 23 жовтня 1943 р.
Орден Слави І ступеня
Знак ордена виготовлений із золота 950 проби з використанням червоної емалі. Орден являє собою п’ятикутну опуклу зірку, облямовану по краю опуклими бортиками. У центрі розташований медальйон з рельєфним зображенням на площі Кремля Спаської вежі з червоною емалевою зірочкою. Зображення облямоване лавровим вінком. У нижній частині медальйона розташована червона емалева стрічка з написом «СЛАВА». На реверсі знака – круг діаметром 19 мм з рельєфним написом посередині «СССР», над нею – порядковий номер. Орден цільноштампований, не має заклепок і з’єднань.
Загальна вага ордена – 30,414±1,5 г. Розмір ордена (без колодки) – 46х46 мм.
Орден Слави ІІ ступеня
Знак ордена ІІ ступеня виготовлявся зі срібла, позолоченим був центральний медальйон. Серійний номер на реверсі нанесений штихелем вручну.
Загальна вага ордена – 22,024±1,5 г. Розмір ордена (без колодки) – 46х46 мм.
Орден Слави ІІІ ступеня
Знак ордена ІІІ ступеня виготовлявся повністю зі срібла.
Загальна вага ордена – 22,260±1,6 г. Розмір ордена (без колодки) – 46х46 мм.Знак усіх трьох ступенів за допомогою вушка і кільця з’єднувався з п’ятикутною колодкою, яка мала однакову для всіх ступенів шовкову муарову стрічку шириною 24 мм. На стрічці 5 повздовжніх рівних за шириною смужок: три чорного і дві помаранчевого кольору. Краї обрамлені вузькою смужкою помаранчевого кольору шириною 1 мм.
Типи нагороди в різний час
За час існування нагороди, знак ордена не змінювався, але фалеристи виділяють кілька типів кожного ступеня.
Порівняння Спаської вежі на орденах Слави І ступеня 1 і 2 типу
Орден Слави І ступеня
Розрізняють два типи знака цього ступеня. На ранньому варіанті (Тип 1) стрілки годинника на Спаській вежі показують 11:52. Поділки циферблату рельєфні, у вигляді римських цифр. Кути зірки більш закруглені, ніж на знаках пізнішого варіанту. Було випущено близько 3 тис. орденів цього типу.
На пізнішому варіанті ордена (Тип 2) верхній кут емалевої зірочки не торкається зовнішнього обідка медальйону. Замість римських цифр на циферблаті нанесені абстрактні трикутники, положення стрілок не змінилося. В арці під годинником з’явилися чіткі зубчаті елементи, схожі на трикутники. Відсутня борозна між основою Спаської вежі і емалевою стрічкою. Було випущено близько 700 орденів цього типу.
Реверси знаків Типу 1 і 2 ордена Слави ІІ ступеня
Орден Слави ІІ ступеня
Розрізняють п’ять типів знака цього ступеня. Перші два аналогічні до знаків І ступеня, стрілки годинника на Спаській вежі показують 11:52. Відрізняються Типи 1 і 2 лише реверсом. Тип 1 має обідок шириною 1 мм, який обрамляє контур зірки. Тип 2 і наступні типи такого обідка не мають. Було випущено близько 2 тис. орденів Типу 1 і близько 18 тис. Типу 2.
Тип 3, на відміну від перших двох, має гладкий циферблат, який не є ознакою зношеності, а – особливістю штампу. На циферблаті знака повністю відсутні будь-які елементи. Було випущено понад 9 тис. орденів цього типу.
Тип 4 має чіткі поділки циферблату, але стрілки годинника показують час 09:05. Віконце, розташоване під циферблатом, на відміну від попередніх типів, має подвійний контур. Було випущено понад 7 тис. орденів цього типу.
Тип 5 відрізняється годинником, стрілки якого тонші, ніж у попереднього типу і показують час 09:00, поділки циферблату (т. зв. «апельсину») довгі. Було випущено близько 25 тис. орденів цього типу.
Порівняння Спаської вежі на орденах Слави ІІ ступеня 3, 4 і 5 типів Орден Слави ІІІ ступеня
Розрізняють десять типів і кілька різновидів знака цього ступеня. Відмінності полягають як у вигляді аверсу, так і реверсу. Як вважають фалеристи, причиною такої кількості різновидів є зміни на початковому штампі. Перші три типи знака ІІІ ступеня майже не відрізняються від аналогічних типів знака ордена ІІ ступеня. Тип 2 має кілька різновидів, основна відмінність яких полягає у зображенні деталей центрального медальйона (відстань між основою вежі та емалевою стрічкою, поява чи відсутність дрібних елементів на вежі). Судячи з того, як розташовані напис «СССР» на реверсі і центральне коло, яке вписане не в геометричний центр знака, то літери вибивалися, а кола вирізалися на вже готовому знакові ордена. Починаючи від Типу 4 знаки ордена відрізняються часом, який показують стрілки годинника (09:00, 09:05, 10:12, 12:10 чи 13:59, 15:02), зображенням циферблату, арки під ним чи інших дрібних деталей. Було випущено понад 1 млн 200 тис. орденів ІІІ ступеня.
Кавалери ордена, представлені в експозиції (номер нагороди)
- Гостєв Петро Андрійович – повний кавалер ордена Слави: І ступінь (№ 1451), ІІ ступінь (№ 27040), ІІІ ступінь (№ 203895)
- Грінберг Борис Романович – ІІІ ступінь (№ 799077)
- Завидович Борис Маркович – ІІІ ступінь (№ 204597)
- Кац Мойсей Михайлович – ІІІ ступінь (№ 430760)
- Курилов Володимир Ілліч – ІІІ ступінь (№ 310150)
- Риженко Григорій Іванович – повний кавалер ордена Слави: І ступінь (№ 355), ІІ ступінь (№ 2513), ІІІ ступінь (№ 42982)
- Симоненко Микола Іванович – повний кавалер ордена Слави: І ступінь (№ 1915), ІІ ступінь (№ 1528)
- Тарновський Леонід Борисович – ІІІ ступінь (№ 448835)
Цікаві факти
- Орден Слави є унікальним серед усіх інших нагрод СРСР через певні фактори. Це єдина бойова нагорода, якою відзначалися виключно солдати і сержанти (в авіації також і молодші лейтенанти). До 1970-х рр. – єдина відзнака, нагородження якою було у висхідному порядку (тобто від ІІІ ступеня до І). До 1974 р. – єдиний орден СРСР, який могли отримати за особисту мужність, ним не нагороджували військові частини і підрозділи, підприємства, організації. Єдиний орден, статут якого передбачав підвищення звань кавалерів у всіх трьох ступенях. Кольори стрічки ордена однакові для всіх трьох ступенів (теж єдиний випадок!) і є точним повторенням стрічки імперського ордена Святого Георгія, що було дивним для сталінських часів.
- Оскільки ордени відправляли на різні ділянки фронту партіями, то орден, виданий раніше почасти мав більший номер, ніж той, що був виданий пізніше. Так, перша партія орденів Слави ІІІступеня була відправлена на 2-й Український фронт. Тому орден Слави ІІІ ступеня за № 1 по факту отримав старший сержант І. Харін, але за наказом – старший сержант В. Малишев.
- У складних фронтових умовах виникала плутанина з документами щодо відзначення нагородою. Відомі випадки повторного нагородження орденом одного і того ж ступеня (зазвичай ІІІ). Тому існували непоодинокі випадки, коли повні кавалери ордена Слави мали чотири ордени Слави.
- Першим повним кавалером ордена Слави став українець, уродженець Харківської обл., сержант К. Шевченко, який окрім трьох орденів Слави мав ще ордени Червоного Прапора, Вітчизняної війни і Червоної Зірки. Це було феноменом на той час, адже не кожен полковник і навіть генерал під час війни мав 6 орденів.
- Серед повних кавалерів ордена Слави (2 620 осіб) було четверо жінок: снайпер старшина Н. Петрова, кулеметниця сержант Д. Станілієне, медсестра старшина М. Ноздрачьова, стрілець-радист гвардії старшина Н. Журкіна.
- Існує єдиний випадок нагородження орденом Слави одразу всіх солдатів і сержантів цілого батальйону. 14 січня 1945 р. 1-й батальйон 215-го гвардійського полку стрімким ударом прорвав неприступну оборону на Пулавському плацдармі за Віслою. Батальон отримав назву «Батальйон Слави».