Народився 27 вересня 1920 р. в с. Котельва Харківської губ. (нині смт Котельва Полтавської обл., Україна). У лавах Червоної армії з 15 червня 1940 р. Призваний Опішнянським РВК Полтавської обл. На фронтах німецько-радянської війни з 28 червня 1941 р. Брав участь в обороні м. Київ у складі Київського військового училища зв’язку ім. М. Калініна. Із жовтня до грудня 1941 р. перебував у складі стрілецького полку курсантів Московського Червонопрапорного військово-піхотного училища ім. Верховної Ради РСФРР.
З 1943 р. обіймав посаду командира кулеметного взводу Окремої учбової роти 356-ї стрілецької дивізії 65-ї армії (з лютого 1944 р. – 1-й Білоруський фронт). І. Міняйло був тричі поранений.
З нагородного листа щодо відзначення орденом Олександра Невського Івана Міняйла: «У бою 29 липня 1944 р. під м. Бобруйськ керував кулеметним взводом і виконував бойовий наказ, відмінно організував вогневу систему на ділянці оборони. Відбив взводом три атаки противника. Безвідмовна робота кулеметів і проявлена мужність в поєднанні з умілим керуванням вогнем, дали результат. Під час бою взводом винищено 390 солдатів та офіцерів. Потрапив у повне оточення при відбитті четвертої атаки противника, тов. Міняйло організував прорив, відвів людей з матчастиною з малими втратами».
За віддану службу та сумлінне виконання бойових завдань І. Міняйло був нагороджений орденами і медалями.
Завершив службу 10 липня 1970 р. у званні старшого лейтенанта/майора юстиції.
Відомостей про подальшу долю, місце проживання та дату смерті І. Міняйла наразі немає.
Нагороди:
орден Олександра Невського (15.07.1944)
орден Червоної Зірки (04.05.1945)
медаль «За відвагу» (02.08.1944)
дві медалі «За бойові заслуги» (30.12.1956, 22.02.1968)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (09.05.1945)
медаль «За взяття Берліна» (09.06.1945)
медаль «За визволення Варшави» (09.06.1945)