Народився 18 грудня 1901 р. в с. Демчин Бердичівського пов. Київської губ. (нині Житомирська обл., Україна). З 1919 р. перебував у лавах Червоної армії на військово-політичних посадах.
Під час Другої світової війни очолював політвідділи польових армій. З 3 червня 1940 р. до 15 липня 1941 р. обіймав посаду військового комісара 7-го механізованого корпусу. З 15 липня до 20 жовтня того ж року був начальником політичного відділу 19-ї армії, згодом – начальником політичного відділу 21-ї армії. Був учасником оборонної операції на воронезькому та валуйсько-россошанському напрямах червня–жовтня 1942 р.
5 грудня 1942 р. отримав звання полковника. З 5 вересня 1942 р. до 18 квітня 1944 р. – начальник політичного відділу 10-ї армії. Забезпечуючи бойову згуртованість військ, полковник Михальчук сприяв значним успіхам 10-ї армії. З 21 липня 1944 р. до 9 травня 1945 р. обіймав посаду начальника політичного відділу 48-ї армії.
У багатьох випадках складної бойової обстановки полковник Михальчук вживав рішучих заходів щодо відновлення належного порядку, організації, дисципліни серед особового складу. Загалом до кінця своєї кар’єри отримав 5 орденів Червоного Прапора.
Помер 15 липня 1990 р. в Москві.
Нагороди:
орден Леніна (24.06.1948)
п’ять орденів Червоного Прапора (27.03.1942, 28.09.1943, 03.11.1944, 10.04.1945, 20.04.1953)
орден Вітчизняної війни І ступеня (06.04.1985)