Народився 28 серпня 1910 р. в с. Сосниці Волосовського р-ну Ленінградської обл. (РФ). Закінчив 7 класів середньої школи. Отримав військову освіту в 2-му Ленінградському артилерійському училищі. У лавах Червоної армії з 21 жовтня 1932 р. З 20 листопада 1939 р. до 12 березня 1940 р. учасник радянсько-фінської війни. Німецько-радянську війну зустрів у складі 47-го корпусного артилерійського полку Прибалтійського особливого військового округу (21 червня 1941 – 23 березня 1942), де був помічником начальника штабу. З квітня 1942 р. В. Гордєєв – начальник штабу 14-го гвардійського артилерійського полку Ленінградського фронту. Брав участь в обороні м. Ленінград (нині Санкт-Петербург). У період з 30 травня 1944 до 9 травня 1945 р. командував 34-ю гвардійською гарматною артилерійською бригадою.
З нагородного листа щодо відзначення орденом Червоної Зірки: «З початком воєнних дій старший лейтенант Гордєєв Василь Полікарпович проявив себе в умовах бойової обстановки як ініціативний, вольовий командир. 26 червня 1941 р. під час оточення штабу полку моточастинами противника в р-ні Раудени старший лейтенант Гордєєв організував і відбивав натиск противника, проявив особисту хоробрість, що було прикладом для всього складу оборони штабу. Отримав у бою поранення руки, відмовився від госпіталізації, залишившись на своєму посту, продовжуючи виконувати бойову задачу».
З нагородного листа щодо відзначення орденом Суворова ІІ ступеня: «У боях з німецько-фашистськими загарбниками тов. Гордєєв під час наступальних дій частин 21-ї і 52-ї армій з 12 січня 1945 р. вміло та по-сучасному використав вогневу міць бригади, а також правильно організував взаємодію з іншими родами військ, завдав противнику нищівних ударів по його живій силі та техніці, внаслідок чого частини 55-го і 117-го стрілецького корпусу успішно виконали свої завдання».
За віддану службу та сумлінне виконання бойових завдань В. Гордєєв був нагороджений численними орденами і медалями. Відомий прикрий інцидент, який стався невдовзі після капітуляції Німеччини. В. Гордєєв командував 34-ю гвардійською гарматною артилерійською бригадою з дня її формування і до розформування. Був представлений до присвоєння звання Героя Радянського Союзу, але через масове отруєння спиртом 15–17 травня 1945 р. бійців своєї бригади (померли 75 осіб) звання присвоєно не було. Завершив службу 10 травня 1958 р. у званні гвардії полковника.
Відомостей про подальшу долю, місце проживання та дату смерті наразі немає.
Нагороди:
три ордени Червоного Прапора (25.01.1944, 13.05.1945, 20.04.1953)
орден Суворова ІІ ступеня (06.04.1945)
орден Вітчизняної війни ІІ ступеня (06.04.1985)
три ордени Червоної Зірки (25.07.1941, 29.11.1942, 06.11.1947)
медаль «За бойові заслуги» (03.11.1944)
дві медалі «За оборону Ленінграда» (22.12.1942, 01.06.1943)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (09.05.1945)