Народився 16 жовтня 1899 р. в м. Могильов Могильовської губ. (нині Могильовська обл., Білорусь). Розпочав службу в лавах Червоної армії з 1 вересня 1919 р. Кадровий офіцер. У складі РСЧА брав участь у бойових діях під час Громадянської війни (1920 р.), приєднанні Західної Білорусі (1939 р.), радянсько-фінської війни (1940 р.).
У роки німецько-радянської війни проходив службу з липня 1941 р. до червня 1942 р. на Західному фронті, з липня 1942 р. до лютого 1943 р. на Воронезькому фронті, з лютого до червня 1943 р. на Південно-Західному фронті, з 10 липня 1943 р. на Брянському фронті. Виконував бойові завдання у складі 8-ї штурмової інженерно-саперної бригади Московського воєнного округу.
З нагородного листа щодо відзначення орденом Вітчизняної війни І ступеня Ісаака Гессельсона: «І. Гессельсон в період 01–09 серпня 1943 р. очолював керівництво частинами 8-ї штурмової інженерно-саперної бригади. …Вночі 5 серпня 1943 р. особисто керував створенням проходів на мінних полях противника на підступах до м. Орел, а також відновленням доріг для руху військ.
Із 7 до 9 серпня 1943 р. особисто керував роботою 36-ї та 37-ї окремих штурмових інженерно-саперних батальйонів щодо розмінування та відновлення маршруту Орел – Наришкіно, чим забезпечив рух без перешкод.
8 серпня 1943 р. під мінометним вогнем противника особисто керував ліквідацією загороджень у смузі наступу 40-го стрілецького корпусу на захід від Наришкіно».
За віддану службу та сумлінне виконання бойових завдань І. Гессельсон був нагороджений численними орденами і медалями.
Після закінчення Другої світової війни продовжив службу. Завершив кар’єру 29 травня 1954 р. у званні полковника.
Відомостей про подальшу долю, місце проживання та дату смерті наразі немає.
Нагороди:
орден Леніна (21.02.1945)
два ордени Червоного Прапора (03.11.1944, 15.11.1950)
орден Вітчизняної війни І ступеня (25.08.1943)
медаль «За оборону Москви» (08.08.1944)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (18.06.1945)