В архівних документах до 1950 р. він зазначений як Семен Наумович. Народився 17 серпня 1907 р. в м. Вітебськ (Білорусь) у родині робітників. У 1935 р. закінчив Ленінградський морський технікум. У 1940 р. був призваний до Військово-морського флоту. У 1941 р. закінчив Вищі спеціальні курси командного складу підводного плавання Червонопрапорного навчального загону підводного плавання ім. С. М. Кірова.
Із червня 1941 р. обіймав посаду помічника командира підводного човна Д-2 «Народоволець» Балтійського флоту. У вересні 1942 р. Д-2 вийшла в бойовий похід і, діючи на основних комунікаціях супротивника, потопила транспорт «Якобус Фріцен», водотоннажністю 4 090 брутто тонн; значно пошкодила залізничний пором «Дойчланд», водотоннажністю 2 972 брутто тонн.
З березня 1944 р. С. Богорад – командир підводного човна Щ-310 (3-го дивізіону бригади підводних човнів Балтійського флоту), яким командував до кінця війни. У період з вересня 1944 р. до квітня 1945 р. човен провів у морі 110 діб. Було виконано 14 торпедних атак. Екіпаж підводного човна під командуванням С. Богорада потопив на морських комунікаціях 7 ворожих кораблів загальною водотоннажністю 40 тис. тонн. Усього за роки війни Щ-310 потопила 9 транспортів та 1 військовий корабель противника. У березні 1945 р. підводний човен Щ-310 нагороджений орденом Червоного Прапора.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1945 р. «за зразкове виконання бойових завдань командування, особисту мужність і героїзм, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками», капітану 3-го рангу Богораду Семену Наумовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після війни С. Богорад продовжив службу у ВМФ СРСР. З лютого до грудня 1950 р. капітан 2-го рангу С. Богорад – командир 3-го дивізіону 1-ї бригади підводних човнів 4-го ВМФ; з грудня 1950 р. до листопада 1952 р. – начальник відділення підготовки підводних човнів та засобів протичовнової оборони 3-го відділу штабу 8-го ВМФ. З листопада 1952 р. до жовтня 1959 р. – командир окремого дивізіону кораблів полігону ВМФ.
26 травня 1955 р. С. Богораду присвоєно військове звання «капітан 1-го рангу». З жовтня 1959 р. він – начальник допоміжних судів Ризької військово-морської бази Червонопрапорного Балтійського флоту. У березні 1961 р. був звільнений в запас за вислугою років.
Проживав у Ризі (Латвія). З 1961 р. до 1976 р. працював на посаді старшого помічника капітана і капітана на судах Латвійського морського пароплавства. Помер 23 квітня 1996 р. Похований у м. Рига на Гарнізонному цвинтарі.
Меморизація:
Ім’я Самуїла Богорада увічнено на меморіальній дошці з іменами Героїв Радянського Союзу бригади підводних човнів Балтійського флоту, що була встановлена на Алеї Слави в м. Кронштадт (РФ). 23 лютого 2016 р. на його честь відкрито меморіальну дошку на будівлі колишньої Морської школи у Вітебську.
Нагороди:
медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (08.07.1945)
орден Леніна (08.07.1945)
два ордени Червоного Прапора (24.12.1942, 26.05.1945)
орден Ушакова ІІ ступеня (21.11.1944)
орден Вітчизняної війни І ступеня (11.03.1985)
медаль «За бойові заслуги» (15.11.1950)
медаль «За оборону Ленінграда» (07.06.1943)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (17.09.1945)
тощо