Народився 9 лютого 1918 р. в с. Худяково (нині в межах сел. Зайково Ірбитського р-ну Свердловської обл., РФ) у селянській родині. Закінчив 6 класів школи.
У 1938 р. призваний до лав Червоної армії. У 1939 р. закінчив Пермську військову авіаційну школу льотчиків. Служив у стройових частинах ВПС в Одеському військовому окрузі; молодший льотчик.
На фронтах німецько-радянської війни з червня 1941 до липня 1944 р. Служив льотчиком, командиром ланки, командиром ескадрильї, штурманом – заступником командира 55-го (з березня 1942 – 16-го) гвардійського винищувального авіаційного полку. Під час одного з повітряних боїв був тяжко поранений у голову і ногу, довгий час перебував на лікуванні у шпиталі, де переніс три операції. До травня 1943 р. зробив 194 бойові вильоти. У 54 повітряних боях збив особисто 12 літаків супротивника і 2 – у складі групи.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 травня 1943 р. за мужність і героїзм, проявлені в боях, гвардії старшому лейтенанту Речкалову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
До червня 1944 р. Г. Речкалов зробив 415 бойових вильотів, брав участь у 112 повітряних боях, збив особисто 48 літаків супротивника і 6 – у складі групи. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1944 р. за нові бойові подвиги гвардії капітану Речкалову вдруге присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
З липня 1944 до березня 1945 р. Г. Речкалов – командир 16-го гвардійського винищувального авіаційного полку, з березня 1945 р. – льотчик-інспектор з техніки пілотування 9-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії. Воював на Південному, Північно-Кавказькому, 1-му, 2-му та 4-му Українських фронтах. Брав участь в оборонних боях на півдні України, Північному Кавказі, звільненні Кубані, Донбасу, Криму, Білорусі та Польщі, у Берлінській операції. Усього за час війни здійснив понад 450 бойових вильотів на винищувачах І-153 «Чайка», І-16, Як-1 і P-39 «Аерокобра», брав участь у 122 повітряних боях, в яких збив особисто 61 і у складі групи 4 літаки противника.
Після війни продовжував службу у ВПС. З 1945 р. – інспектор-льотчик з техніки пілотування 6-го гвардійського винищувального авіаційного корпусу. У 1951 р. закінчив Військово-повітряну академію (Моніно). З 1951 р. – заступник командира, а з липня 1952 р. – командир 10-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії, потім командував 146-ю винищувальною авіаційною дивізією. З 1957 р. – заступник командувача винищувальною авіацією окремої Далекосхідної армії ППО. З квітня 1959 р. генерал-майор авіації Г. Речкалов звільнений у запас.
Проживав у Новосибірську, Москві. В останні роки життя – у м. Жуковський Московської обл. Помер 22 грудня 1990 р. Похований у сел. Бобровський Сисертського р-ну Свердловської обл.
Меморизація:
На малій батьківщині, у сел. Зайково, встановлений бронзовий бюст Г. Речкалову. Там само відкрито меморіальний музей імені Г. А. Речкалова.
Нагороди:
дві медалі «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (24.05.1943, 01.07.1944)
чотири ордени Червоного Прапора
орден Олександра Невського (02.10.1943)
орден Вітчизняної війни І ступеня
два ордени Червоної Зірки (26.10.1955, 1956)
медаль «За бойові заслуги» (24.06.1948)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»
ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»
ювілейна медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»
ювілейна медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»
тощо