Народився 6 квітня 1896 р. на Коломийщині (нині Івано-Франківська обл., Україна). Розпочав військову службу в 1918 р.
У 1920-х рр. був відомим льотчиком-випробувачем Київського авіаремонтного заводу «Ремповітря № 6». У той же час навчався в Київському політехнічному інституті (КПІ). Журнал «Авиация и воздухоплавание» в 1923 р. писав: «Перед відкриттям був здійснений рекордний зліт червонолетом т. Яковчуком з майданчика саду (найменшого аеродрому світу) на літаку “Віккерс” і фігурні польоти над садом червоновоєнлетів авіаескадри т.т. Шишковського, Затикіна, Мініна і Журовича». Довжина цієї імпровізованої злітної смуги складала всього 23 метри; доріжка обривалася глибоким урвищем, і майже така сама прірва пролягала ліворуч. Авіаційне науково-технічне товариство при КПІ визнало політ рекордним і видало К. Яковчуку диплом, який це засвідчив.
У 1924 р. на ІІ Всесоюзних планерних випробуваннях у Коктебелі Костянтин Яковчук зайняв третє місце за тривалістю польоту, протримавшись на планері «КПІР-1» у повітрі 4 години 15 хвилин.
Улітку 1925 р. Костянтин Яковчук у числі кращих радянських планеристів виїхав до Німеччини для участі в VI Ренських планерних змаганнях, які проводилися на горі Вассеркуппе. У перші ж дні К. Яковчук на своєму планері «КПІР-4» вразив німців своїми польотами в умовах майже непридатної для цього погоди. Він став першим з учасників, хто зміг протриматися у повітрі понад годину. А восени вже в Коктебелі на ІІІ Всесоюзних планерних змаганнях К. Яковчук знову відзначився: літав 9 годин 39 хвилин 15 секунд, побивши торішній рекорд німця Шульца майже на годину.
Під час німецько-радянської війни служив у Головному управлінні інженерно-авіаційної служби Військово-повітряних сил; інженер-полковник. У 1944 р. був нагороджений орденом Червоної Зірки «за плідну роботу».
З нагородного листа:
«Умілою та енергійною працею тов. Яковчук успішно добивався перед Головним конструктором виконання вимог Командування ВПС ЧА щодо покращення льотно-бойових якостей літаків ЯК, які є найкращими винищувачами ВПС ЧА».
Завершив службу у званні інженер-полковника 12 червня 1953 р.
Відомостей про подальшу долю, місце проживання та дату смерті наразі немає.
Нагороди:
орден Леніна (21.02.1945)
три ордени Червоного Прапора (1928, 03.11.1944, 24.06.1948)
орден Вітчизняної війни ІІ ступеня (18.08.1945)
орден Червоної Зірки (19.08.1944)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (13.08.1945)
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (13.08.1945)