Народився 30 липня 1919 р. в м. Одеса, УРСР (нині Україна) в єврейській родині службовців. Закінчив середню та музикальну школи в м. Київ. У лавах Червоної армії з 20 серпня 1937 р. 23 серпня 1937 р. Р. Пієвський зарахований курсантом Військово-морського училища зв’язку ім. Г. К. Орджонікідзе (м. Ленінград). У жовтні 1937 р. був переведений до 2-го Київського артилерійського училища, яке закінчив у березні 1941 р. Завершивши навчання, був направлений на практику до м. Таллінн. Початок німецько-радянської війни зустрів у складі 2-го Балтійського загону прикордонних суден. Обіймав посаду помічника командира сторожового катеру «МО» № 113. Подальший бойових шлях продовжив у складі Винищувального загону катерів Охорони водного району Кронштадтського морського оборонного району Червонопрапорного Балтийського флоту (ЧБФ) Восени 1941 р. обіймав посаду помічника командиру «МО» № 114. У 1942 р. призначений дивізіонним гідроакустиком Винищувального загону ЧБФ. З осені 1943 р. до закінчення війни був зв’язківцем 1-го дивізіону бригади підводних човнів ЧБФ.
З нагородного листа щодо відзначення орденом Вітчизняної війни І ступеня Рувима Пієвського: «Тов. Пієвський з перших днів Вітчизняної війни перебував у діючому ЧБФ, проявив себе сміливим, рішучим офіцером. Протягом 1944 р. відмінно підготував матеріальну частину підводних човнів та особовий склад».
За віддану службу та сумлінне виконання бойових завдань Р. Пієвський був нагороджений орденами і медалями.
Завершив службу 25 серпня 1974 р. Займався науково-дослідницькою діяльністю. Помер у 1982 р.
Нагороди:
два ордени Вітчизняної війни І ступеня (31.03.1945, 23.01.1947)
три ордени Червоної Зірки (26.07.1944, 23.01.1947, 26.02.1953)
медаль «За бойові заслуги» (06.11.1947)
медаль «За оборону Ленінграда» (1943)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (16.09.1945)