Народився 2 грудня 1926 р. в м. Маріуполь (нині Донецька обл., Україна). Закінчив 6 класів. Працював на металургійному заводі «Азовсталь». У листопаді 1943 р. В. Курилов призваний до лав Червоної армії. Пройшов коротке навчання снайперів і направлений на фронт.
16 березня 1945 р. снайпер 230-ї стрілецької дивізії, єфрейтор В. Курилов був представлений до нагороди орденом Червоної Зірки «за знищення 2 лютого 1945 р. одинадцяти солдатів і одного офіцера противника». Того ж дня ним було знищено екіпаж німецького танка і придушено вогонь 2 кулеметів. Наказом № 41/н від 18 березня 1945 р. єфрейтор В. Курилов нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня.
В. Курилов відзначився у боях на підступах до Берліна і в період вуличних боїв 20–28 квітня 1945 р. Намагаючись взяти Райхстаг, що мав добре укріплений ворожий опорний пункт, снайпер В. Курилов «зняв» дві кулеметні точки противника. Закидавши будівлю гранатами, підрозділ, в якому служив В. Курилов, знищив 17 гітлерівців, 26 – здалися в полон. Цього дня В. Курилов отримав поранення, але поле бою не покинув. 2 травня 1945 р. на одній з колон Райхстагу єфрейтор В. Курилов у числі перших залишив автограф: «Ми з Донбасу. Володимир Курилов».
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 р. «за зразкове виконання бойових завдань командування, проявлені при цьому мужність і героїзм» єфрейтор Курилов удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
Після війни В. Курилов повернувся в м. Маріуполь. З 1947 до 1975 р. працював на заводі «Азовсталь» бригадиром вальцівників, майстром у великосортному прокатному цеху. Помер В. Курилов 16 травня 1998 р. Похований на міському цвинтарі.
Нагороди:
медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (15.05.1946)
орден Леніна (15.05.1946)
орден Вітчизняної війни І ступеня (11.03.1985)
орден Слави ІІІ ступеня (18.03.1945)
медалі