Народився 29 червня 1902 р. в м. Одеса (Україна) в єврейській родині. Призваний до лав Червоної армії Полтавським МВК у червні 1941 р. На фронтах німецько-радянської війни з червня 1942 р. Під час війни обіймав посаду партійного організатора 230-го гвардійського винищувального протитанкового артилерійського Львівського ордена Леніна полку 10-ї окремої гвардійської винищувальної протитанкової артилерійської Тернопільської ордена Леніна бригади Резерву Головного командування 1-го Українського фронту; гвардії капітан.
З нагородного листа щодо представлення Є. Лернера до нагородження орденом Червоної Зірки зазначено: «…У бою за м. Логув [Ґлоґув (?), Польща] він перебував у бойових порядках 2-ї батареї… Під час відбиття контратаки противника, батарея спалила і підбила шість танків, два бронетранспортери і одну легкову машину, знищила і розпорошила до роти піхоти противника. Контратаки ворога були відбиті».
У січні 1945 р. капітан Є. Лернер відзначився у боях за плацдарм поблизу с. Прейсдорф, на р. Одер, у кількох кілометрах від м. Ополь (Польща). За підтримку бойового духу і дисципліни в полку Є. Лернер був нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Інших відомостей про бойовий шлях, місце проживання та дату смерті Є. Лернера наразі немає.
Нагороди:
орден Вітчизняної війни І ступеня (01.04.1945)
орден Червоної Зірки (16.10.1944)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (09.05.1945)
медаль «За визволення Праги» (09.06.1945)