Народився 21 січня 1909 р. в с. Лісняки Яготинської вол. Полтавської губ. (нині м. Яготин Київської обл., Україна) у бідній єврейській родині. Трудову діяльність розпочав у 1922 р. учнем токаря механічної майстерні. З 1927 р. працював на Київському заводі «Арсенал» токарем-інструментальником. У 1930–1932 рр. проходив службу в лавах Червоної армії, після чого повернувся до роботи на заводі.
З початком німецько-радянської війни в 1941 р. завод «Арсенал» був евакуйований до Уралу (РРФСР) разом з усім оснащенням і спеціалістами. Під час евакуації Григорій Царик щодня перевиконував норму в кілька разів. Комуністична пропаганда називала його «одним з перших стахановців у Києві», потім – організатором шкіл передових методів праці. Г. Царик був токарем вищої кваліфікації, одним із справжніх майстрів своєї справи. Йому доручали виготовляти найвідповідальніші та найточніші деталі.
Член ВКП(б) з 1932 р. Г. Царик був делегатом десяти з’їздів КПРС і КПУ, сім термінів – депутатом Верховної Ради УРСР.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 червня 1964 р. Царику Григорію Яковичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот». Окрім багатьох нагород, Г. Царик у 1963 р. був удостоєний звання Заслуженого раціоналізатора Української РСР.
До останніх днів життя Г. Царик жив у Києві. Помер 30 червня 1974 р. Похований на Байковому цвинтарі, м. Київ.
Меморизація:
Меморіальна дошка Г. Царику на будівлі заводу «Арсенал»
Ім’ям Григорія Царика в 1974 р. було названо вулицю в Печерському р-ні Києва. Встановлена меморіальна дошка на будівлі одного з цехів заводу «Арсенал».
Нагороди:
медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці (15.06.1964)
два ордени Леніна (17.06.1961, 15.06.1964)
орден Жовтневої Революції (26.04.1971)
орден Трудового Червоного Прапора (18.01.1942)
Заслужений раціоналізатор Української РСР (1963)
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (20.01.1969)