Історія створення нагороди
В ієрархії нагород старша – орден «Знак Пошани», з 1988 р. – орден «За особисту мужність» (обидві небойові нагороди), молодша – медаль «За відвагу» (бойова), рівносильна ордену Слави (бойова).
Орден Трудової Слави – єдиний з небойових орденів у нагородній системі СРСР, який мав ступені. Заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР 18 січня 1974 р. У Статут ордена були внесені зміни у 1981 і 1984 рр.
За Статутом і порядком нагородження, а також пільгами, які надавалися повним кавалерам ордена Трудової Слави, ця нагорода була рівносильна бойовому ордену Слави.
Уперше орденом Трудової Слави ІІІ ступеня 9 серпня 1974 р. були нагороджені робітники заводу Азовсталь», шахтарі Далекого Сходу і гірники Кузбаської шахти «Ювілейна» за дострокове виконання завдань п’ятирічки.
Першими повними кавалерами ордена Трудової Слави 7 січня 1983 р. стали 35 осіб. Останні нагородження орденом відбулися 21 грудня 1991 р.
За час існування ордена Трудової Слави було здійснено понад 700 тис. нагороджень:
I ступеня – 952
II ступеня – близько 50 тис.
ІІІ ступеня – понад 650 тис.
Із Статуту про нагороду
Орденом нагороджувалися робітники і майстри промисловості, транспорту, будівництва та інших галузей матеріального виробництва, учителі (викладачі), вихователі, колгоспники і працівники сільського господарства та невиробничої сфери за високі виробничі показники, новаторство в праці, досягнення високої врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва, успіхи у навчанні і вихованні дітей, молодих робітників та ін. Нагородження здійснюється за умови довголітньої праці на одному підприємстві, в установі, організації, колгоспі або радгоспі, навчально-виховному закладі.
Найвищим ступенем є орден Трудової Слави І ступеня. Нагородження здійснювалося послідовно від ІІІ ступеня до І.
Орден Трудової Слави носився на лівому боці мундира і розташовувався після ордена Слави ІІІ ступеня.
Опис нагороди
Автор ескізу нагороди – художник Ю. Єгоров.
Орден Трудової Слави усіх ступенів був виготовлений зі срібла 925 проби. Вміст срібла в усіх трьох ступенях – 33,264±1,389 г (на 18 вересня 1975 р.).
Орден Трудової Слави І ступеня
Орден І ступеня являв собою дещо опуклий позолочений многокутник, обрамлений у верхній частині п’ятьма пучками променів, що розходяться, а в нижній – колосками пшениці. Зверху колосків розташована червона емалева стрічка з написом «СССР». Центральний медальйон виконаний у формі стилізованої оксидованої шестерні, по обідку нанесений позолочений напис «ТРУДОВАЯ СЛАВА», а вгорі – червона емалева зірочка. У центральній частині медальйона на тлі червоних променів, що розходяться, нанесено зображення доменної печі і будівництва гідроелектростанції. Зверху на зображенні накладено позолочені серп і молот.
Загальна вага ордена – 36,16±1,7 г. Розмір – 43х41 мм (без вушка і колодки).
Орден Трудової Слави ІІ ступеня
Знак ордена Трудової Слави ІІ ступеня відрізняється від попереднього тим, що основна частина – опуклий многокутник – виконана без позолоти, а центральна частина медальйону з променями, що розходяться, покрита світло-синьою, а не червоною емаллю.
Загальна вага ордена – 36,16±1,7 г. Розмір – 43х41 мм (без вушка і колодки).
Орден Трудової Слави ІІІ ступеня
Знак ордена ІІІ ступеня відрізняється від попереднього тим, що у центральному медальйоні відсутня емаль, а позолочені лише два з трьох рядів колосків.
Загальна вага ордена – 36,03±1,7 г. Розмір – 43х41 мм (без вушка і колодки).
Знак усіх трьох ступенів за допомогою кільця кріпився до п’ятикутної колодки, покритої шовковою муаровою стрічкою шириною 24 мм з двома смугами сірого (ширина 11 мм) та жовтого (ширина 12 мм) кольорів. Посередині жовтої стрічки повздовжні червоні смужки:
- для I ступеня – одна шириною 5 мм;
- для II ступеня – дві шириною 2 мм кожна;
- для III ступеня – три шириною 1 мм кожна.
Кавалери ордена, представлені в експозиції (номер нагороди)
- Шутько Катерина Матвіївна – повний кавалер ордена Трудової Слави: І ступінь (№ 924), ІІ ступінь (№ 24649), ІІІ ступінь (№ 175881)
Цікаві факти
- Повні кавалери ордена Трудової Слави отримували певні пільги: збільшення пенсії, безкоштовний проїзд 1 раз на рік у будь-якому транспорті міжміського чи міжрегіонального спрямування; безкоштовний проїзд у міському громадському транспорті; безкоштовні путівки раз на рік у санаторії, будинки відпочинку; першочергове забезпечення житлом; позачергове обслуговування у різних культурно-просвітницьких і комунальних організаціях.
- Для того, аби стати повним кавалером ордена Трудової Слави, необхідно було відпрацювати на одному підприємстві не менше 15 років. Такий термін невипадковий: нагородження відбувалося з інтервалами приблизно у 5 років, тому за три проміжки досягали 15 років. Саме за такий термін вважалося можливим всебічно оцінити людину і як спеціаліста, і як особистість.