Історія створення нагороди
В ієрархії нагород старша – орден Трудового Червоного Прапора (небойова нагорода), молодша – орден Червоної Зірки (бойова).
Орден Дружби народів – один з найрідкісніших та дорогих орденів СРСР післявоєнного періоду. Заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР 17 грудня 1972 р. у зв’язку з відзначенням 50-річчя утворення СРСР. Статут ордена був частково змінений у 1980 р.
Уперше орденом Дружби народів 29 грудня 1972 р. були нагороджені всі 15 союзних республік, автономні республіки, області і національні округи (усього 53 нагородження).
Першими громадянами, хто отримав цю відзнаку, були працівники цивільної авіації (199 осіб). Останнім, хто отримав орден Дружби народів 21 грудня 1991 р., був начальник гірничо-геологічної партії Республіки Казахстан К. Валієв.
За час існування ордена Дружби народів було здійснено 72 760 нагороджень.
Із Статуту про нагороду
Орденом Дружби народів нагороджувалися громадяни СРСР, підприємства, установи, організації, військові частини й з’єднання, союзні й автономні республіки, краї, області, автономні області, міста, а також іноземці за:
- великий внесок у зміцнення миру, дружби й братнього співробітництва соціалістичних націй і народностей;
- великі трудові досягнення в області розвитку народного господарства СРСР і союзних республік;
- заслуги в національно-державному будівництві і зміцненні обороноздатності СРСР;
- плідну працю в розвитку науки, збагаченні і зближенні культур соціалістичних націй, активне виховання радянської людини.
Орден Дружби народів носився на лівому боці мундира і розташовувався після ордена Трудового Червоного Прапора.
Опис нагороди
Орден Дружби народів відрізняється від інших нагород СРСР яскравим дизайном і складністю виконання. Автор проєкту ордена – художник О. Жук.
Знак ордена являє собою дещо опуклу позолочену, покриту червоною емаллю п’ятикутну зірку, обрамлену срібними пірамідальними кутами з п’ятьма пучками променів, що розходяться і розташовані в проміжках кутів червоної зірки. У її центрі – накладний позолочений медальйон з державним гербом СРСР, окремі деталі якого покриті кольоровою емаллю, обрамлений срібним обідком у вигляді рукостискань. Унизу – позолочена накладена, покрита червоною емаллю, стрічка з написом «СССР». Над гербом по колу розташований напис «ДРУЖБА НАРОДОВ», а під ним – лаврові гілки, покриті зеленою емаллю.
Вміст срібла в ордені – 38,998±1,388 г (на 18 вересня 1975 р.). Загальна вага ордена – 42,9±1,8 г. Розмір – 47х47 мм.
Знак ордена за допомогою кільця кріпився до п’ятикутної колодки, покритої шовковою муаровою стрічкою шириною 24 мм. Посередині стрічки повздовжня червона смуга шириною 13 мм з двома вузькими жовтими смужками. Ліворуч від червоної смужки розташована синя, праворуч – зелена смужка шириною 4 мм кожна. Краї стрічки обрамлені білими смужками шириною 1,5 мм.
Кавалери ордена, представлені в експозиції (номер нагороди)
- Чайка Олександр Антонович (№ 53063)
- Наразі ім’я не встановлено (№ 17812)
Цікаві факти
- Персональні нагородження орденом Дружби народів зустрічаються нечасто, тому орден вважається рідкісним, попри велике число нагороджень (понад 72 тис.). Значна їх частина припадає на підприємства, суспільні організації і заклади.
- Повторні персональні випадки нагородження орденом Дружби народів доволі рідкісні. Серед кавалерів, які мали два ордени Дружби народів спортсмени, журналісти, співробітники міністерств. Наприклад, заступник голови Державного Комітету СРСР з іноземного туризму, Герой Радянського Союзу, В. Бойченко, французький льотчик-космонавт Т. Мішель.
- У числі 14 міст, які отримали орден Дружби народів, три українські міста: Київ, Переяслав і Ялта.