Історія створення нагороди
В ієрархії нагород старша нагорода – орден Ушакова, рівносильний ордену Кутузова (І і ІІ ступенів відповідно). Орден Нахімова – друга з двох існуючих «морських» орденів Радянського Союзу. Названий на честь російського флотоводця, одного з організаторів і керівників Севастопольської оборони 1854–1855 рр. адмірала Павла Нахімова, який відзначився прагненням нанести противнику значного удару, при цьому зберігши власну обороноздатність.
«Полководницькі» ордени Суворова, Кутузова, Богдана Хмельницького і Олександра Невського були відзнаками командирів сухопутних підрозділів, частин і з’єднань та військово-повітряних сил, рідко – моряків (за виключенням піхоти). Тому цілком логічно постало питання про затвердження відзнак для офіцерів і адміралів Військово-морського флоту (далі – ВМФ).
Ідея створення відзнаки належить Головнокомандувачу ВМС СРСР в 1941–1945 рр., адміралу М. Кузнецову. Влітку 1943 р. на доповіді у Й. Сталіна він висловився про доцільність започаткування орденів Ушакова і Нахімова, але підтримки тоді не отримав. До цього питання повернулися на початку 1944 р.
Два ордени – Ушакова і Нахімова, а також дві однойменні медалі були засновані 3 березня 1944 р.
Уперше орденом Нахімова І ступеня був нагороджений начальник берегової охорони Чорноморського флоту генерал-лейтенант П. Моргунов 16 травня 1944 р.
Орден був збережений у системі державних нагород Російської Федерації від 20 березня 1992 р., але до 2010 р. не мав затвердженого статуту і офіційного опису.
За час існування ордена Нахімова було здійснено 551 нагородження (з них 6 орденів отримали частини і з’єднання військово-морського флоту):
I ступеня – 82
ІІ ступеня – 469.
Із Статуту про нагороду
Орденом нагороджувалися офіцери ВМФ за визначні успіхи у розробці, проведенні та забезпеченні морських операцій, внаслідок яких було відбито наступ противника або здійснено активні операції флоту, завдано противнику значних втрат і збережено свої основні сили.
Орденом Нахімова нагороджувалися за успішно організовану і проведену операцію, у взаємодії з усіма силами флоту; за особисте сміливе і рішуче керівництво діями окремих з’єднань і частин флоту, які брали участь у боях на морі чи на морських позиціях; за вміло організовану і проведену протидесантну операцію супротивника; за вміле проведення дій, які забезпечили операцію флоту на морі, свої комунікації та оборону баз і узбережжя.
Орден Нахімова І і ІІ ступенів носився на правому боці мундира після орденів Кутузова відповідних ступенів.
Опис нагороди
Проєкт ордена Нахімова розробив начальник організаційно-мобілізаційного управління Наркомату ВМФ СРСР капітан 1-го рангу (згодом віце-адмірал) Б. Хоміч.
Орден Нахімова І ступеня
Знак ордена Нахімова I ступеня є опуклою п’ятикутною золотою зіркою, на якій нанесені промені, що розходяться – т. зв. штралова зірка. На неї у проміжки між кутами накладено п’ятикутну срібну (оксидовану) зірку, яка на кінцях має лапи якорів. Кути срібної зірки інкрустовані рубінами у формі трикутників і з’єднані срібним (оксидованим) якірним цепом, який обрамляє золотий медальйон. У його центрі золотий барельєф адмірала Нахімова, тло якого покрите блакитною емаллю. Унизу барельєф обрамлений лавровим вінком, на з’єднанні якого накладені золоті серп і молот, угорі – напис золотими літерами «АДМИРАЛ НАХИМОВ».
Загальна вага ордена – 57,0±2,3 г. Розмір – 56х56 мм.
Орден Нахімова ІІ ступеня
Знак ордена Нахімова II ступеня відрізняється тим, що є цільноштампованим, виготовлений зі срібла. Рубіни замінені червоною гарячою емаллю.
Загальна вага орена – 43,6±1,7 г. Розмір – 56х56 мм.
На звороті знак має нарізний штифт з гайкою для прикріплення ордена до одягу.
Стрічка до ордена Нахімова шовкова муарова шириною 24 мм:
- для І ступеня посередині стрічки чорна смуга шириною 5 мм, ближче до країв дві золотисто-жовтогарячі смуги шириною 8 мм кожна, і по краях стрічки чорні смужки шириною 1,5 мм кожна.
- для ІІ ступеня посередині стрічки золотисто-жовтогаряча смуга шириною 11 мм, ближче до країв дві чорні смуги шириною 5 мм кожна, по краях стрічки золотисто-жовтогарячі смужки шириною 1,5 мм кожна.
Кавалери ордена, представлені в експозиції (номер нагороди)
- Азаров Ілля Ілліч – І ступінь (№ 34)
- Богуславський Микола Феоктистович – ІІ ступінь (№ 239)
- Григор’єв Петро Петрович – ІІ ступінь (№ 296)
- Павлов Петро Григорович – ІІ ступінь (№ 309)
- Папанін Іван Дмитрович – І ступінь (№ 62)
Цікаві факти
- Адмірал і засновник орденів Ушакова і Нахімова М. Кузнецов у своїх спогадах зазначав, що ідея використання рубінів в ордені Нахімова належить Й. Сталіну. Саме він, ухвалюючи ескізи орденів, взяв до рук свій орден «Перемога» і, висловив думку про інкрустацію ордена рубінами. Таким чином, орден Нахімова І ступеня є єдиним (крім ордена «Перемога»), прикрашений дорогоцінними каменями. За деякими даними, у ранніх орденах Нахімова І ступеня використані не синтетичні рубіни, а природні.
- Перші нагороди проводилися не Указом Президії Верховної Ради СРСР, а наказом командувача флотом. У зв’язку із цим, першим кавалером ордена Нахімова І ступеня був генерал-лейтенант П. Моргунов, але нагороджений орденом за №1 став контр-адмірал М. Фельдман. Першим кавалером ордена Нахімова ІІ ступеня був льотчик штурмового авіаполку М. Васін, але він загинув не отримавши нагороди, а за законом нагорода повернулася в Президію ВР СРСР, тому нагороду за №1 отримав пізніше капітан 1-го рангу Г. Слизський.
- Для орденської стрічки використані кольори стрічки ордена Святого Георгія. Прикметно, що за особисту хоробрість під час оборони Севастополя 1854–1855 рр. адмірал П. Нахімов був нагороджений орденами Святого Георгія ІІ і IVступенів, які носилися на георгіївській стрічці.