Історія створення нагороди
В ієрархії нагород старша – медаль «За перемогу над Японією», молодша – медаль «За взяття Кенігсберга».
Медаль «За взяття Будапешта» заснована Указом Президії Верховної Ради СРСР 9 червня 1945 р. За хронологією затвердження – це була третя нагорода, яка відзначала взяття міста. Ним була угорська столиця Будапешт – останній європейський сателіт Гітлера.
Після підписання акту про капітуляцію нацистської Німеччини, влада СРСР вирішила заохотити бійців, які були учасниками штурму європейських столиць. Із цією метою на початку червня 1945 р. була заснована серія нагород. При чому, якщо країна, столицю якої штурмувала радянська армія, була на боці нацистської Німеччини, медаль називалася «За взяття», якщо ж столиця була окупована гітлерівцями – «За визволення». На противагу їм, серія медалей, які відзначали подвиги учасників боїв за радянські міста, називалася «За оборону».
Ідея створення медалі «За взяття Будапешта» полягала у потребі відзначити подвиги учасників боїв за м. Будапешт і його штурму.
Будапештська операція (29 жовтня 1944 – 13 лютого 1945 р.) – наступальна операція радянських військ з метою взяття міста та прилеглих районів. Одна з найбільших та найкровопролитніших битв в історії Другої світової війни.
Взяття Будапешта радянською армією означало б розгром військ Вермахту в Угорщині, у результаті чого держава повинна була б припинити свою участь у війні. Угорщина була важливим союзником для нацистської Німеччини, оскільки там добували нафту.
29 жовтня 1944 р. ударні частини 2-го Українського фронту завдали першого удару і стали стрімко просуватися до угорської столиці. Але через відчайдушний опір нацистів узяти в кільце Будапешт вдалося лише наприкінці грудня. 18 січня 1945 р. була захоплена східна частина столиці – Пешт, а 13 лютого – західна частина – Буда.
Втрати воюючих сторін у ході операції склали: з боку Червоної армії і союзних сил (Румунія) – понад 80 тис. осіб вбитими або зниклими безвісти, 240 тис. пораненими; з боку Вермахту і союзних сил (Угорщина) – близько 48 тис. вбитими, 26 тис. пораненими та 51 тис. полоненими.
За час існування медалі «За взяття Будапешта» було здійснено близько 362 050 нагороджень.
З Положення про нагороду
Медаллю нагороджувалися безпосередні учасники штурму і взяття Будапешта в період від 20 грудня 1944 р. до 15 лютого 1945 р. – військовослужбовці Червоної армії, Військово-морського флоту і військ НКВС.
Медаль «За взяття Будапешта» носилася на лівому боці мундира і розташовувалася після медалі «За перемогу над Японією».
Опис нагороди
Автор рисунку медалі – художник О. Кузнецов.
Реверс медалі
Медаль «За взяття Будапешта» виготовлялася з латуні. Має форму круга діаметром 32 мм. На аверсі медалі в центрі напис «ЗА ВЗЯТИЕ БУДАПЕШТА», угорі над нею – п’ятикутна зірочка, унизу – дві лаврові гілки, на яких розташовано символ «серп і молот». Аверс медалі обрамлений по колу обідком. На реверсі напис «13 ФЕВРАЛЯ 1945» (дата взяття міста), над ним – п’ятикутна зірочка. Реверс медалі обрамлений по колу обідком. Усі написи і зображення на аверсі та реверсі опуклі.
Медаль за допомогою вушка і кільця з’єднана з п’ятикутною колодкою, обтягнутою шовковою муаровою стрічкою помаранчевого кольору шириною 24 мм. Посередині блакитна смужка шириною 8 мм. Кріпиться медаль до одягу за допомогою булавки, що на звороті колодки.
Цікаві факти
- На затвердження медалі «За взяття Будапешта» було подано понад двадцять ескізів. Деякі художники обрали для стрічки червоно-біло-зелену гаму, яка повторювала кольори національного угорського прапора. Але зупинилися на ідеї створити медалі серій «За взяття» і «За визволення» лише з назвами міст на аверсі, а на реверсі зазначати дати звільнення цих міст від нацистів.
- Медаль «За взяття Будапешта» – єдина з медалей серій «За взяття» і «За визволення», яка на реверсі мала обідок. Але зустрічалися і медалі «За взяття Будапешта» без обідка.
- Особам, які мали право на нагородження медаллю «За взяття Будапешта», але у зв’язку з переводом чи вибуттям з частини не отримали медалі, вручалася довідка, яка давала право на отримання медалі в іншій частині за місцем служби чи у військовому комісаріаті за місцем проживання.